К/С № К-20667/06
ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.03.2007 р. м. Київ
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого судді Пилипчук Н.Г.
суддів Рибченка А.О.
Ланченко Л.В.
Нечитайла О.М.
Степашка О.I.
при секретарі: Iльченко О.М.
за участю представників
позивача: Золотаревської Р.В., Казака Д.А.
відповідача: Цуканова В.А., Євтушенка О.В., Сідельнікової
К.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства
"Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від
22.02.2006 р.
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 23.05.2006 р.
у справі № 38/209 (37/141)
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Дніпровський
металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського"
до Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від
22.02.2006р., залишеним без змін ухвалою Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 23.05.2006р., у позові
відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що підприємство неправомірно у
4 кварталі 2002 року зменшило суму валового доходу на суму,
визначену рішенням суду, оскільки така операція не передбачена
податковим законодавством. Позивач з огляду на рішення суду про
стягнення з нього суми мало можливість подати нову декларацію з
відповідними виправленнями за період, в якому відображено цю
заборгованість як безоплатно отриманий доход.
ВАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.
Дзержинського" подало касаційну скаргу, якою просить скасувати
вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким повністю
задовольнити позовні вимоги. Посилається на те, що суди попередніх
інстанцій при новому розгляді справи залишили поза увагою
вказівки, які містяться у постанові Вищого господарського суду
України у справі № 38/209 (37/141). Заперечуючи проти висновку
судів про те, що коригування податкових зобов'язань у спірний
період можливо лише за той податковий звітний період, в якому
задекларовані спірні операції, позивач зазначає, що податкова
декларація подається лише у тому податковому періоді, коли платник
податку довідався про помилки, що містяться у раніше поданих
деклараціях. Судом першої інстанції порушено ст.84 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, а судом апеляційної інстанції - ст. 206 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
. Також посилається на неправильне застосування судом
першої інстанції п. 7.8 ст. 7, п.п. 17.1.7 ст. 17 Закону України
"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
від
21.12.2000 р. та ст. 12 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
.
Представники позивача в судовому засіданні підтримали вимоги
касаційної скарги та просили її задовольнити.
ДПI у м. Дніпродзержинську у своїх письмових запереченнях на
касаційну скаргу та її представники в судовому засіданні просили
касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без
змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників
сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи,
судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено таке.
ДПI у м. Дніпродзержинську складено акт №
426/23-221/05393043/ДСК "Про результати комплексної документальної
перевірки ВАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.
Дзержинського" з питання дотримання вимог податкового та валютного
законодавства України за період з 01.04.2002 р. по 01.04.2003 р.",
який став підставою для прийняття 18.11.2003 р. податкового
повідомлення-рішення № 0009482301/0/22107. Цим податковим
повідомленням-рішенням визначено податкове зобов'язання позивача з
податку на прибуток у сумі 2061900 грн. - основного платежу і
штрафні (фінансові) санкції у сумі 1888030 грн. за порушення п.п.
4.1.1., 4.1.2, 4.1.6, 11.2.1, п. 4.1, 11.2 ст. 4, ст. 11 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Нарахування спірного податку на прибуток зроблено податковим
органом за III квартал 2002 року в сумі 323200,00 грн. та за IУ
квартал 2002 року в сумі 1738700,00 грн.
Позивач оспорює нарахування податку на прибуток в сумі
1738700 грн., який пов'язаний із зменшенням суми валового доходу у
IV кварталі 2002 р. в розмірі 13912335 грн. у зв'язку з прийняттям
рішення Міжнародного Комерційного Арбітражного Суду при
Торгово-промисловій палаті України від 29, 30 червня, 10 липня
2000 року у справі АС № 98у/2000, відповідно до якого позивач
зобов'язаний сплатити фірмі "Internatіonal Transіt S.A.L."
вартість давальницької сировини (коксу) в розмірі 6199891,44
доларів США, яка залишилася непереробленою позивачем.
Як було достовірно встановлено судами попередніх інстанцій,
згідно умов контракту № 062-4/12 від 22.01.1997 р. на переробку
давальницької сировини, укладеного між позивачем та фірмою
"Internatіonal Transіt S.A.L.", останній зобов'язався поставити
позивачу на умовах СРТ - станція "Правда" давальницьку сировину -
кокс доменний у кількості, за якісними характеристиками і по ціні
згідно специфікацій № 2 і № 4, прийняти вироблену позивачем
продукцію і оплатити вартість переробки. Вказаний кокс було
використано позивачем у власній господарській діяльності, а
вартість вказаної давальницької сировини на суму 13912335 грн.
включено до складу валових доходів підприємства у IV кварталі 1997
року шляхом оприбуткування вартості використаної сировини з
позабалансового рахунку підприємства на баланс матеріального
рахунку (Дт 06 - Кт80).
Суд касаційної інстанції знаходить обгрунтованою позицію
судів попередніх інстанцій про неправомірність зменшення позивачем
у 2002 році суми валового доходу у розмірі, зазначеному у рішенні
Міжнародного комерційного арбітражного суду.
Кокс доменний є власністю фірми "Internatіonal Transіt
S.A.L.", що було встановлено рішенням Комерційного Арбітражного
Суду при Торгово-промисловій палаті України у справі АС №
98у/2000, а тому, суд касаційної інстанції погоджується з
висновками судів попередніх інстанцій про те, що використання
позивачем коксу у власній господарській діяльності призводить до
виникнення заборгованості перед нерезидентом, яка згідно із
вимогами податкового законодавства, має бути включена до складу
валових витрат з урахуванням вимог п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11
Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
№ 334/94-ВР від 28.12.1994 р. (в редакції, чинній на
час виникнення спірних відносин).
У 2002 році позивач зменшив суму валового доходу шляхом
проведення коригування в уточненій декларації про прибуток за III
квартал 2002 року, тоді коли зменшення суми валового доходу у
зв'язку із стягненням суми за рішенням суду податковим
законодавством не передбачено.
Як було правильно зазначено судами попередніх інстанцій,
коригування податкових зобов'язань у спірний період можливо лише
за той звітний період, в якому задекларовані спірні операції.
Оприбуткування коксу позивачем здійснено у 1997 році. Позивач не
був позбавлений можливості у відповідності до п. 5.1 ст. 5 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
від 21.12.2000 р. №
2181-III , подати нову декларацію
з виправленими показниками за період, в якому відображено
заборгованість як безоплатно отриманий доход.
Доводи позивача стосовно того, що податкова декларація
подається лише у тому податковому періоді, коли платник податку
довідався про помилки, що містяться у раніше поданих деклараціях,
жодним чином не спростовують висновку щодо можливості виправлення
помилкових показників лише за той звітний період, в якому була
вперше допущена помилка.
Суд касаційної інстанції відхиляє доводи про неправильне
застосування судами попередніх інстанцій ст. 12 Закону Украї ни
"Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" та ст.ст. 7 ст. 17 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
. Обмеження щодо
нарахування штрафних санкцій, встановлені п. 3, п. 4 ст. 12 Закону
"Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
розповсюджуються лише на санкції,
застосовані за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо
сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і не поширюються
на санкції, застосовані у порядку, передбаченому п. 17.1.3 п. 17.1
ст. 17 Закону України № 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Порушень судами норм процесуального права, на які посилається
позивач у касаційній скарзі, суд касаційної інстанції не вбачає.
Судові рішення є такими, що ухвалені на підставі повно і всебічно
з'ясованих обставин у справі, у відповідності до норм
матеріального права та при дотриманні норм процесуального права.
Керуючись ст. ст. 220, 223, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд касаційної
інстанції, -
У Х В А Л И В:
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства
"Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського"
залишити без задоволення, а
а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від
22.02.2006 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 23.05.2006 р. - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може
бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з
дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження
за винятковими обставинами.
головуючий суддя Н.Г. Пилипчук
судді А.О. Рибченко
Л.В. Ланченко
О.М. Нечитайло
О.I. Степашко