Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого:   Панченка О.Н. (доповідача),

суддів:  Горбатюка С.А.,

Мироненка О.В.,

Смоковича М.I.

Чумаченко Т.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Вінниці на рішення Ленінського районного суду міста Вінниці від 27 травня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 26 серпня 2004 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність Державної податкової інспекції у місті Вінниці,

ВСТАНОВИЛА:

В травні 2004 року ОСОБА_1 (далі -  ОСОБА_1, позивачка) звернулася до суду зі скаргою на бездіяльність Державної податкової інспекції у місті Вінниці (далі -ДПI, податковий орган, відповідач), посилаючись на те, що нею було подано до податкового органу заяву про відмову через свої релігійні переконання від ідентифікаційного номера, у зв'язку з чим просила звільнити її від нього та зробити в паспорті відмітку про наявність у неї права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номеру. Відповідачем ОСОБА_1 було відмовлено в задоволені її вимог.

Позивачка просила суд визнати бездіяльність ДПI незаконною, зобов'язати податковий орган звільнити її від ідентифікаційного номеру та проставити в паспорті відмітку про наявність права здійснювати без нього будь-які платежі відповідно до Закону України "Про Державний реєстр фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів" (320/94-ВР) .

Рішенням Ленінського районного суду міста Вінниці від 27 травня 2004 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 26 серпня 2004 року, вимоги ОСОБА_1. задоволено у повному обсязі.

В касаційній скарзі ДПI, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга відповідача задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно зі ст. 67 Конституції України (254к/96-ВР) кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1 Закону України "Про державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів" (320/94-ВР) для осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи, зберігаються раніше встановлені форми обліку платників податків та інших обов'язкових платежів. У паспортах зазначених осіб робиться відмітка про наявність у них права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера.

Разом з тим, механізм виконання вищенаведених відміток у паспортах громадян України діючим законодавством не визначений. Але відсутність такого механізму не може бути підставою для невиконання вимог діючого законодавства.

Крім того, згідно зі ст. 5 вищезазначеного закону зміни та уточнення щодо даних, занесених до Державного реєстру під час реєстрації, вносяться державними податковими інспекціями.

За таких обставин, суди дійшли правильного висновку, що  ОСОБА_1 має право виконувати конституційний обов'язок щодо сплати податків та інших обов'язкових платежів без ідентифікаційного номера за альтернативною формою обліку платників податку і обгрунтовано зобов'язали відповідача внести відповідний запис у паспорт  позивачки.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що судові рішення у справі постановлені відповідно до вимог матеріального та процесуального права і підстави для їх зміни чи скасування відсутні.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів

УХВАЛИЛА :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Вінниці залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду міста Вінниці від 27 травня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 26 серпня 2004 року залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.