Справа №22а- 25 2007р. 

Головуючий у першій інстанції Кабанова В.В.

Категорія 38 Доповідач ЧернишТ.В.

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської

області в складі:

головуючого- судді Кривохижі В.І., суддів Черниш Т.В.,

Чорнобривець О.С., при секретарі Тітенко И..В,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 3 листопада 2006 року,

13 січня 2006 року ОСОБА_1звернувся з адміністративним позовом до управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області (далі - УМВС) про стягнення недоплаченої грошової допомоги та премії. Позовні вимоги мотивував тим, що при його звільненні 21 січня 2005 року зі служби в ОВС у відставку за віком відповідачем неправильно було визначено розмір грошової допомоги, оскільки згідно положень пенсійного законодавства, чинного на момент звільнення, така допомога повинна бути нарахована у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний рік служби, незалежно від наявності перерви в службі, а не за 2 останніх роки.

Крім того, вважав, що УМВС при обчисленні йому з січня 2005 року пенсії та допомоги неправомірно не включив до грошового забезпечення премію в розмірі, встановленому законодавством, і не виплачував їх щомісячно протягом всього періоду перебування його, позивача, на службі в органах внутрішніх справ.

Уточнивши в процесі розгляду справи позовні вимоги, позивач, посилаючись на наведені обставини, просив визнати протиправним рішення УМВС щодо невиплати при звільненні грошової допомоги за 30 календарних років служби та не включення розміру поточної премії, встановленої законодавством, до суми грошового забезпечення, з якого нарахована призначена йому пенсія і грошова допомога; а також зобов"язати УМВС виплатити пенсію за період з 1 січня 2004 року по 1 січня 2005 року, врахувати премію в сумі 1803 грн.39 коп.(33%) до суми грошового забезпечення та виплатити недосплачену частину грошової допомоги при звільненні в розмірі 101098 грн. 11 коп.

Постановою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 3 листопада 2006 року в задоволенні позову відмовлено.

На зазначене рішення ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на допущене судом неповне з"ясування обставин, що мають значення у справі, та порушення норм матеріального законодавства, що призвело до неправильного вирішення даного спору, просив постанову скасувати і ухвалити нову, якою задовольнити його вимоги.

В судовому засіданні апеляційної інстанції позивач підтримав доводи апеляційної скарги, відмовившись від вимоги про стягнення не виплаченої протягом 2004 року премії. Представник відповідача вважав постанову законною.

Переглянувши судове рішення в межах, визначених ст. 195 КАС України, заслухавши пояснення сторін, обговоривши доводи апеляційної" скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1, який 14 вересня 1999р. був звільнений зі служби в органах внутрішніх справ у відставку за віком з вислугою в пільговому обчисленні 30 років 2 місяців 13 днів, 21 червня 2002 року знову був прийнятий на службу в органи внутрішніх справ і призначений на посаду ІНФОРМАЦІЯ_1, а 21 січня 2005 року звільнений з органів МВС у відставку за п.65 "а" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ - за віком, що підтверджується відповідними наказами (а.с. 6,7) Позивачу було відновлено виплату пенсії, проведено її перерахунок з урахуванням періоду служби з 21 червня 2002 року до 21 січня 2005 року та нараховано за цей період і виплачено грошову допомогу у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за два повні календарні роки служби-5415 грн.59 коп.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (далі-Закон "Про пенсійне забезпечення...) в редакції Закону (2262-12) , чинної на момент звільнення позивача, особам, які мають право на пенсію за цим Законом (2262-12) , які звільняються зі служби, виплачується допомога в порядку і розмірах, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Сам закон не встановлював будь-яких обмежень щодо розміру допомоги, а відносив це питання на вирішення Кабінету Міністрів України.

Згідно з ч. 1 п. 10 Постанови Кабінету Міністрів від 17 липня 1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей" (393-92-п) ( далі- постанова КМУ №393 від 17 липня 1992 (393-92-п) р), зі змінами внесеними постановою Кабінету Міністрів України №12 від 8 січня 2000року (12-2000-п) , особам начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ при звільненні виплачується грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, що стосуються правомірності виплати грошової допомоги, суд вважав встановленим, що така допомога при повторному звільненні ОСОБА_1 була виплачена в повному обсязі у відповідності,з чинною на момент звільнення постановою Кабінету Міністрів №393 від 17 липня 1992 року (393-92-п) , і дійшов до висновку про те, що права позивача на отримання грошової допомоги при звільненні на пенсію за вислугою років не порушено.

Правове обгрунтування такого висновку відповідає вимогам законодавства, його не спростовують наведені в апеляційній скарзі доводи про неправильне застосування судом п. 10 зазначеної постанови та помилкове посилання на п. 85 Інструкції про порядок застосування нормативно-правових актів з питань грошового забезпечення осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом Міністра МВС України від 1 листопада 2003 року.

Скасування Указом Президента України від 13 червня 2001 року №463/2001 (463/2001) положень другого речення абзацу четвертого п. 10 постанови ( в редакції від 8 січня 2000р. №12) не передбачає неодноразову виплату грошової допомоги, тому не має підстав вважати, що проведення згідно зазначеної Інструкції розрахунку грошової допомоги ОСОБА_1 при звільненні зі служби в січні 2005 року за віком, суперечило вимогам чинного на той період законодавства, оскільки при першому звільненні зі служби в 1999 році набув право на таку допомогу і вона йому була виплачена в повному обсязі, чого позивач не заперечував. Він визнав, що посади, на яких працював після першого звільнення зі служби і до прийняття на службу в червні 2001 року, не входять до переліку, визначеного п. 1 постанови; наказ начальника УМВС від 20 червня 2002 року НОМЕР_1 про призначення на посаду як вперше прийнятого на службу в органи МВС не оскаржував.

Правильним, на думку колегії, є висновок суду про відсутність правових підстав для визнання неправомірним невключения розміру премії до суми грошового забезпечення, з якого обраховується пенсія та грошова допомога.

Відповідно до ч. З ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" ( в редакції Закону від 15 червня 2004 року №1769-!У (1769-15) , який набув чинності з 1 січня 2005 року) особам, які мають право на пенсію згідно з Законом (2262-12) , пенсії нараховуються, виходячи з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням з урахуванням відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії в розмірах, встановлених законодавством. Указом Президента України від 4 жовтня 1996 року № 926/96 "Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ" (926/96) надано право керівникам органів внутрішніх справ у межах асигнувань, що виділяються на утримання цих органів, преміювати осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ відповідно до їх особистого вкладу в загальні результати роботи в межах фонду преміювання, створеного у розмірі чотиримісячного фонду грошового забезпечення, без обмеження індивідуальних премій максимальними розмірами (п. "б" ст. З Указу (926/96) ).Однак цим нормативним актом не передбачено, що ці премії підлягають врахуванню при визначенні суми грошового забезпечення, з якої обчислюється пенсія і грошова допомога.

Як встановив суд, ОСОБА_1 в період проходження служби в органах внутрішніх справ премія, передбачена зазначеним Указом (926/96) , не призначалась і не виплачувалась, чого не заперечував і позивач. Інші, ніж визначені Указом Президента (926/96) , підстави і умови преміювання осіб, зокрема, начальницького складу органів внутрішніх справ, до яких відноситься позивач, в розумінні положень ч. З ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення..." актами чинного законодавства не встановлені. За таких обставин запроваджена на підставі вказаного Указу Президента (926/96) премія не могла бути врахована позивачу до грошового забезпечення при нарахуванні- пенсії та грошової допомоги.

Таким чином, суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, дав вірну правову оцінку встановленим по справі обставинам. Ухвалена в справі постанова не може бути скасована чи змінена з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. 195, п.1 ч. 1 ст. 198, ч.1 ст. 200, п.1 ч. 1 ст. 295, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 3 листопада 2006 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законнолї сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання нею законної сили.