Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Смоковича М.I.

суддів Весельської Т.Ф.

Горбатюка С.А.

Мироненка О.В.

Чумаченко Т.А.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Зарічного районного суду м. Суми від 01 березня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 05 квітня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Сумського обласного військового комісаріату про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії, -

встановила:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Сумського обласного військового комісаріату про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії.

Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 01 березня 2006 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Сумської області від 05 квітня 2006 року постанову Зарічного районного суду м. Суми від 01 березня 2006 року залишено без зміни.

У касаційній скарзі позивач, не погоджуючись з постановленими у справі рішеннями судів, посилається на допущене судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення і ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов.

Заслухавши доповідь судді щодо обставин необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Закон України "Про внесення змін до статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (1769-15) , який набув чинності 01 січня 2005 року, не має зворотної сили, тому вимоги щодо перерахунку пенсії з урахуванням запроваджених після звільнення зі служби нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій за минулий час, тобто до 01 січня 2005 року, задоволенню не підлягають.

Разом з тим, законодавством з питань пенсійного забезпечення, яке діяло до 01 січня 2005 року, не було передбачено можливості перерахунку раніше призначеної пенсії у зв'язку із запровадженням після звільнення військовослужбовців та осіб, котрі мають право на пенсію згідно із Законом, нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, які вони не отримували під час служби.

Крім того, законодавством України визначений перелік додаткових видів грошового забезпечення, що враховуються при нарахуванні пенсії військовослужбовцям, до якого премія, як заохочувальний вид оплати, не належить, оскільки не є постійним додатковим видом грошового забезпечення і її виплата пов'язана з кваліфікацією та умовами служби військовослужбовців.

Оскільки ОСОБА_1, який звільнився з військової служби в запас в 1992 році, під час служби не отримував тих щомісячних надбавок, які він просить врахувати при перерахунку, то вони не підлягають включенню в розрахунок розміру його пенсії.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів, які, відмовляючи в задоволенні позову, дали правильну правову оцінку обставинам справи, вірно застосували норми матеріального та процесуального права.

Виходячи з наведеного, колегія суддів не вбачає підстав для скасування чи зміни постановлених у справі судових рішень.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які зазначені у статтях 225-229 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

Керуючись статтями 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

ухвалила :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Зарічного районного суду м. Суми від 01 березня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 05 квітня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Сумського обласного військового комісаріату про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії - без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає, крім як у порядку та з підстав, передбачених статтями 237-239 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .