Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого),

Брайка А.I., Голубєвої Г.К., Рибченка А.О., Федорова М.О.

при секретарі: Міненко О.М.

за участі представників позивача Захарієва Б.Д. та відповідача 1 Гусак М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Iвано-Франківську на рішення Господарського суду Iвано-Франківської області від 06.04.2005 та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 26.01.2006 по справі № 14/403-6/129

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Iвано-Франківськоблагропостач"

до Державної податкової інспекції в м. Iвано-Франківську

Відділення державного казначейства у м. Iвано-Франківську

третя особа Приватне підприємство "Захід-Вест"

про відшкодування шкоди в сумі 33 328,03 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Iвано-Франківської області від 06.04.2005, залишеним без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 26.01.2006 № 14/403-6/129 - позов задоволено та стягнуто з відповідача 1 на користь позивача 33 328,03 грн. майнової шкоди.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що у позивача не існувало податкового боргу, а тому відповідач 1 безпідставно здійснив реалізацію матеріальних цінностей позивача після вступу в законну силу пп.18.1.3 п. 18.1ст. 18 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовим фондами" (2181-14) , де зазначено, що списанню з платників податків підлягають пеня та штрафні санкції, нараховані на податковий борг, визначений у підпунктах 18.1.1 та 18.1.2 цього пункту, та несплачені до дня набрання чинності цією статтею, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані у зв'язку з порушенням строків розрахунків під час здійснення операцій у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Зазначений висновок повністю підтримав суд апеляційної інстанції. При цьому, виносячи ухвалу, судом апеляційної інстанції застосовано ст.ст. 195, 196, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, ДПI у м. Iвано-Франківську (далі - ДПI) подала касаційну скаргу, мотивуючи тим, що позивачем не оскаржувалось рішення ДПI про неправомірне списання 19.07.2001, а значить, на думку Скаржника, позивач погоджується з датою списання, і це доводить правомірність такого списання. Тому враховуючи все зазначене в касаційній скарзі ДПI просить рішення Господарського суду Iвано-Франківської області від 06.04.2005 та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 26.01.2006 № 14/403-6/129 скасувати і в позові відмовити.

Позивач надав заперечення на касаційну скаргу, в якому просить зазначені судові рішення залишити без змін, а скаргу без задоволення.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, заперечення на неї, пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

В силу ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. А відповідно до ст. 21 цього Кодексу позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою і підсудні одному адміністративному суду. 2. Вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Iнакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Таким чином встановлено, що суд другої інстанції виніс ухвалу з помилковим застосуванням норм Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , оскільки розглядаючи спір про відшкодування майнової шкоди позивачем не ставились вимоги про захист прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади і відповідно судами такі вимоги не розглядались. Тобто має місце спір про захист цивільного права - щодо безпідставного здійснення реалізації матеріальних цінностей позивача після вступу в законну силу пп.18.1.3 п. 18.1ст. 18 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовим фондами" (2181-14) , який не відноситься до сфери публічно-правових відносин.

Дана справа про відшкодування майнової шкоди розглянута Львівським апеляційним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) і може бути розглянута лише Вищим адміністративним судом України як судом касаційної інстанції. У свою чергу, помилковий розгляд справи в суді апеляційної інстанції за правилами Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування постановленого з порушенням норм процесуального права судового рішення та направлення справи на новий розгляд за правилами Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

А оскільки компетенція Вищого адміністративного суду України поширюється на перегляд в касаційному порядку судових рішень, постановлених після 01.09.2005 за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , тому ухвала Львівського апеляційного господарського суду від 26.01.2006 № 14/403-6/129 підлягає скасуванню. Справа направленню до Львівського апеляційного господарського суду на новий розгляд.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст. ст. 21, 160, 220, 221, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Iвано-Франківську задовольнити частково.

Ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 26.01.2006 по справі № 14/403-6/129 скасувати.

Справу направити до Львівського апеляційного господарського суду на новий розгляд.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-239 КАС України (2747-15) .