К-16601/06 Про визнання недійсним податкового поідомлення-рішення , яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток - Текст документа

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Чортківської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області на рішення Господарського суду Тернопільської області від 09.08.2005 та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 15.11.2005 по справі № 7/114-1821

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Чотківський цукровий завод"

до Чортківської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

Заявлено позовні вимоги про визнання недійсним податкового повідомлення рішення від 19.05.2004 № 0000432301/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем податок на прибуток у вигляді штрафних санкцій в сумі 11 930 грн., та від 26.05.2005 № 000054230123, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 35 790 грн.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 09.08.2005, залишеним без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 15.11.2005 по справі № 7/114-1821 - позовні вимоги задоволено та визнано недійсними з моменту їх прийняття податкові повідомлення-рішення від 19.05.2004 № 0000432301/0/0, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем - 11 930 грн. штрафних санкцій по податку на прибуток в межах договору про спільну діяльність та від 26.05.2005 № 0000542301/3, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем - 35 790 грн. штрафних санкцій по податку на прибуток в межах договору про спільну діяльність.

При цьому судоибуло встановлено, що 19.05.2004 ДПI було проведено комплексну планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ВАТ за період з 01.01.2003 року по 31.12.2003, за результатами якої складено Акт № 23/022 від 19.05.2004 де зазначено про порушення п.п.4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п. 20.8. п. 1.20 ст. 1, п.п.5.3.2 п. 5.3 п. 5.9 ст. 5, пп. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР)

19.10.2004 ДПА в Тернопільській області було проведено повторну позапланову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ВАТ, за результатами якої складено Акт № 23/122-203 від 19.10.2004, де зазначено про порушення Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) . Відповідно за наслідками акту повторної позапланової перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.10.2004 № 000108230/0, яким донараховано податкове зобов'язання у вигляді штрафних санкцій в сумі 35 790 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржене позивачем в адміністративному порядку, за результатами якого винесено податкове повідомлення-рішення від 26.05.2005 № 0000542301/3, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 35 790 грн.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, Чортківська міжрайонна державна податкова інспекція Тернопільської області (далі - ДПI) подала касаційну на зазначені судові рішення, оскільки на думку скаржника судами проігноровано вимоги ст. 1 Закону України "Про підприємництво" (698-12) , ст. 1 Закону України "Про підприємства в Україні", ст. 1 Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) та п. 1.1 Договору про спільну діяльність від 01.04.1998, приписи яких передбачають, що спільна діяльність створюється для "отримання максимального прибутку для обох сторін".

Касаційна скарга ДПI обгрунтована тим, що відповідно до пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) встановлено які витрати підлягають амортизації, де ч. 3 зазначає, що амортизації підлягають витрати на "проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів". Наступний підпункт 8.1.3 визначає вичерпний перелік витрат, які не підлягають амортизації та повністю відносяться до складу валових витрат. У цьому переліку вище зазначені витрати не містяться. У даному випадку, на думку скаржника, виникла ситуація коли підприємство з однієї сторони включило такі витрати до валових витрат та з іншої нараховувало амортизацію.

I зазначаючи фактичні обставини справи, скаржник вказує про порушення позивачем пп. 8.5.2 п. 8.5 та пп. 8.7.1 п.8.7 ст. 8, пп. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) , який не передбачає включення до валових витрат вартості монтажних робіт, а тому враховуючи зазначене, ДПI просить скасувати судові рішення і в позові відмовити.

Позивач (далі - ВАТ) заперечення на касаційну скаргу не надав.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України (254к/96-ВР) органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України (254к/96-ВР) та законами України.

Тобто органи державної податкової служби мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені та штрафних санкцій у порядку, передбаченому законом у відповідності із Законом України "Про державну податкову службу в Україні" (509-12) .

Задовольняючи позов, суд першої інстанції в обгрунтування свого рішення послався на пп.1.20.8 п. 1.20 ст. 1, п.п.8.1.2 п. 8.1 та п.п.8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) .

Господарський суд Тернопільської області, мотивував своє рішення, зокрема тим, що ДПI в порушення передбаченого законодавством порядку самостійно визначила підприємству податкове зобов'язання в сумі 113 900 грн. При цьому, в Акті перевірки не зазначено на підставі яких документів встановлено, що ціна за надані послуги по заготівлі та транспортуванні цукрового буряка є нижчою ніж звичайні ціни, а також яким арифметичним методом встановлена така сума. А отже, суд вважав, що податковим органом не доведено правомірність такого нарахування.

Iз зазначеним обгрунтуванням суд апеляційної інстанції погодився повністю.

Відповідно розглядаючи обгрунтування судів необхідно погодитись із наступними міркуваннями по кожному нарахуванню фінансових санкцій:

1. Щодо висновку ДПI про заниження валового доходу у 4 кварталі 2003 року на 113 900 грн. через заниження вартості товарно-заготівельних витрат по доставці цукрового буряка суди правомірно послались на пп.1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) , за яким обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Тобто судами правомірно зазначено, що для визначення звичайної ціни на транспортно-заготівельні витрати ДПI не звернутися в обласне управління статистики або до позивача із запитом щодо обгрунтування ціни, чим порушено п. 13 Указу Президента України "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності" (817/98) , оскільки в Акті перевірки не вказано на підставі яких документів встановлено, що ціна за надані послуги по заготівлі та транспортуванню буряка є нижчою ніж звичайна ціна і не вказано, яким методом така ціна ним встановлена.

2. Щодо віднесення до валових витрат - витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів (градирні) в сумі 497 000 грн., а також вартість приводу з планетарним редуктором з монтованого на жомовому пресі на суму 131 400 грн. судами встановлено, що позивачем для ремонту градирні та домового пресу було залучено сторонні організації, що підтверджується договором № 22 та актом приймання виконаних робіт. Тобто судами встановлено, що понесені витрати на ремонт не перевищують 10% (4 268 100 грн.) балансової вартості всіх груп основних фондів.

Таким чином судами правомірно застосовано п.п.8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) , за яким платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

3. Щодо здійсненої попередньої оплати НАК "Нафтогаз України" на суму 139 000 грн. як неплатнику податку - судами таке твердження ДПI спростовано договором № 06/03-2481 на постачання природного газу від 19.12.2003, де в розділі "інші умови" чітко вказано, що сторони договору мають статус платника податку на прибуток на загальних умовах, передбачених Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) (п.10.5 договору).

Відповідно судами також правомірно враховано норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) на підтвердження законних дій позивача щодо збільшення валових витрат.

4. Щодо безпідставного нараховування амортизації на основні засоби (бортоукладчик мобільного типу), отриманий позивачем у фінансовий лізинг в розмірі 35 000 грн. суди послались на визначення поняття "основні фонди", наведене в п.п.8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) , і визнали правомірним нарахування амортизації відповідно до п.п.8.5.2 п.8.5 ст.8 згаданого Закону, де при фінансовому лізингу лізингоотримувач (орендар) збільшує балансову вартість відповідної групи основних фондів у порядку, передбаченому для придбання основних фондів.

5. Щодо оприбуткування від населення мелясу в кількості 3002 тонн вартістю 938 100 грн. ДПI визначило порушення пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) , що привело до завищення валових витрат на суму 938 100 грн. без наявності первинних документів на отримання меляси.

Оскільки судами встановлено, що меляса являється побічним продуктом цукрового виробництва і є власністю переробника, тобто позивача, тому меляса нікому не передавалась і ні від кого не отримувалась, отже не може бути документів на її отримання. Враховуючи наведене, судами правомірно встановлено, що завищення валових витрат на суму 938 100 грн. не мало місця. Відповідно суди правомірно зазначили про відсутність підстав для нарахування фінансових санкцій за п.п.1 7.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) .

Також необхідно зазначити, що зміст Акту перевірки від 19.05.2004 не відповідає вимогам Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженим наказом ДПА України від 16.09.2002 № 429 (z1023-02) , зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.12.2002 за № 1023/7311, зокрема, п. 1.7, яким встановлено, що факти виявлених порушень податкового та валютного законодавства викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, з посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених актів.

Так в п.2.4 (податок на прибуток) акту перевірки немає чіткого висвітлення виявлених порушень, немає посилання на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, які порушені платником. Крім того, в таблиці № 4 відображено заниження податку на суму 119 300 грн., однак яким чином відповідачем встановлено заниження податку встановити не можливо.

Таким чином доводи скаржника спростовано судами дослідженими обставинами справи, а тому правомірно податкові повідомлення рішення визнано нечинним. Відповідно аналізуючи наведені норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) , які спростовують доводи касаційної скарги стосовно неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, встановлено, що суди першої та другої інстанцій правильно дослідили обставини справи та винесли рішення та ухвалу з дотриманням норм матеріального і процесуального права, які не підлягають скасуванню.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст. ст. 160, 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд, -

Касаційну скаргу Чортківської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Тернопільської області від 09.08.2005 та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 15.11.2005 по справі № 7/114-1821 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-239 КАС України (2747-15) .