Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Брайка А.I.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання: Гончаренку Р.С.

за участю представників:

позивача: Iрклієвський С.В., протокол № 1 від 03.10.1996 р.;

відповідача 1: Коваленко Л.I., дов. 38479/10 від 29.12.2006 р.;

відповідача 2: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області

на постанову Луганського апеляційного господарського суду від 26.04.2005 р.

та рішення господарського суду Луганської області від 03.03.2005 р.

у справі № 12/240 господарського суду Луганської області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексімтрейд"

до 1. Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області

2. Відділення Державного казначейства у м. Алчевську

про стягнення 402 436,45 грн., -

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2003 року ТОВ "Ексімтрейд" звернулось до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з Державного бюджету відсотків за несвоєчасну виплату бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 402 436,45 грн.

Заявою від 17.01.2005 р. № 2/5 позивач зменшив розмір позовних вимог та просив стягнути з бюджету 269 778 грн. відсотків за несвоєчасне відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.

Рішенням господарського суду Луганської області від 03.03.2005 р. у справі № 12/240, залишеним без змін постановою Луганського апеляційного господарського суду від 26.04.2005 р., позовні вимоги ТОВ "Ексімтрейд" задоволено частково, з Державного бюджету України на користь ТОВ "Ексімтрейд" стягнуто 269778 грн. відсотків нарахованих на суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за період з 15 лютого 2002 року по 06 серпня 2003 р., в решті позову провадження у справі припинено.

Судові рішення мотивовані наявністю у позивача матеріального права на відшкодування відсотків, яке грунтується на нормах Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) і це право не може заперечуватись або обмежуватись процесуальними особливостями розгляду спорів в судовому порядку, в тому числі процесуальними строками, протягом яких, кожна сторона судового процесу, реалізуючи надані їй ст. 22 ГПК України (1798-12) права, може оскаржити судове рішення, та процесуальними строками перегляду рішень в апеляційному або касаційному порядку.

Не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Алчевська ОДПI оскаржила їх в касаційному порядку.

В касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення господарського суду Луганської області від 03.03.2005 р. та постанову Луганського апеляційного господарського суду від 26.04.2005 р. з мотивів неправильного застосування судами норм матеріального та процесуального права і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В судовому засіданні суду касаційної інстанції представник відповідача 1 (скаржника) підтримав вимоги касаційної скарги та просив її задовольнити.

Представник позивача заперечив проти доводів касаційної скарги та просив відмовити в її задоволенні.

Управління Державного казначейства у м. Алчевську направило до суду касаційної інстанції лист № 340 від 10.04.2007 р., в якому повідомляє, що відділення Державного казначейства у м. Алчевську втратило статус юридичної особи та з 31.12.2006 р. виключено з Єдиного державного реєстру, а тому не може бути стороною при вирішенні даного спору. Управління Державного казначейства у м. Алчевську підтримує вимоги касаційної скарги Алчевської ОДПI та просить розглянути справу без їх участі.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на слідуюче.

Як свідчать матеріали справи, судовими інстанціями встановлено, що рішенням господарського суду Луганської області від 15 лютого 2002 року у справі № 6/549 на користь позивача стягнуто з Державного бюджету України 1 600 000 грн. бюджетної заборгованості з податку на додану вартість та 84 456 грн. відсотків за період з 01 серпня 2001 року по 23 жовтня 2001 року та з 01 січня 2001 року по 14 лютого 2002 року.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 28 травня 2002 року рішення місцевого суду частково змінено; на користь позивача стягнуто бюджету заборгованість в сумі 1 516 824 грн. 70 коп. та 74 816 грн. 99 коп. відсотків; на виконання постанови видано наказ від 25 вересня 2002 року зі строком пред'явлення до 25 жовтня 2002 року.

Сума бюджетної заборгованості та відсотків була відшкодована позивачу 06 серпня 2003 року.

Суди попередніх інстанцій, керуючись п. п. 6.3, 6.4 Порядку відшкодування податку на додану вартість, що затверджений Наказом ДПА України та Державного казначейства України від 02.07.1997 р. № 209/72 (z0263-97) , який передбачає, що на суму бюджетної заборгованості податковими органами в особовому рахунку платника після повного перерахунку коштів з бюджету нараховуються відсотки на рівні 120 відсотків річних від облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення, прийшли до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з Державного бюджету на користь позивача відсотків за несвоєчасне відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за період з 15.02.2002 р. по 06.08.2003 р. в сумі 269778 грн.

Проте, поза увагою судів залишилась обставина, встановлена рішенням господарського суду Луганської області від 15.02.2002 р. у справі № 6/549, а саме, що від'ємне значення податку на додану вартість за рішенням позивача повністю підлягало зарахуванню в рахунок платежів з цього податку, що було відображено в п. 25.1.1 декларацій. В подальшому позивач звернувся до податкового органу з листом про зміну порядку відшкодування та просив перерахувати суму переплати ПДВ, заявленої до відшкодування в 2000-2001 роках, на поточний рахунок підприємства.

Відповідно до пп. 8.2 Порядку відшкодування податку на додану вартість, якщо в платника протягом трьох звітних періодів після дати відшкодування суми ПДВ у рахунок платежів з цього податку відшкодовані суми повністю або частково не були використані платником в погашення податкових зобов'язань за їх відсутністю, то він має право звернутися д о податкового органу із заявою про повернення таких сум на поточний рахунок чи зарахування їх у рахунок інших платежів, які надходять до Державного бюджету України. Податковим органом на підставі заяви платника висновок формується в режимі "зміна напряму відшкодування за сумами ПДВ, не використаними платником на погашення податкових зобов'язань" із зазначенням реквізитів декларації, за якою проведено відшкодування і в загальному порядку подається до органів державного казначейства. Зазначений режим формування висновку передбачає блокування в особовому рахунку платника нарахування відсотків за бюджетною заборгованістю.

Нормативний припис вказаної норми Порядку підлягає застосуванню до спірних правовідносин, однак судами не застосований.

Наведені порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, як такі, що призвели до неправильного вирішення справи, відповідно до ст. 227 КАС України (2747-15) , є підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене в даній ухвалі та у відповідності із законом вирішити спір.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області задовольнити частково.

Скасувати постанову Луганського апеляційного господарського суду від 26.04.2005 р. та рішення господарського суду Луганської області від 03.03.2005 р., а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .