Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого-судді   Брайка А. I.,

суддів  Голубєвої Г. К.,

Карася О. В.,

Рибченка А. О.,

Шипуліної Т. М.,

секретар судового засідання - Міненко О. М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Управління Пенсійного фонду України в Шишацькому районі Полтавської області

на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 25.05.2005р. у справі № 18/51

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Шишацькому районі Полтавської області

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

про стягнення 1 054 грн. 08 коп.,

за участю представників:

позивача - не з'явились,

відповідача - не з'явились,

встановив:

Управлінням Пенсійного фонду України в Шишацькому районі Полтавської області подано позов про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 1 054 грн. 08 коп. заборгованості по платежам до фонду.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 24.02.2005р. у справі  № 18/51 позов задоволено.

В обгрунтування такого висновку суд першої інстанції зазначив, що нарахування недоїмки по страхових внесках за березень-вересень 2004 року, застосування фінансових санкцій проведено правомірно, оскільки виключно Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) визначається порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками, страхові внески не включаються в склад податків, на них не поширюється податкове законодавство.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 25.05.2005р. рішення від 24.02.2005р. по даній справі скасовано, в задоволенні позову відмовлено.

При цьому судом апеляційної інстанції підставами прийняття такого рішення вказано те, що, оскільки відповідач обрав спрощену систему оподаткування, то, відповідно до ст. 6 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (727/98) , його обов'язок щодо сплати страхових внесків замінюється сплатою єдиного податку.

Позивач, не погоджуючись з вказаним рішенням суду апеляційної інстанції, подав касаційну скаргу в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення господарського суду першої інстанції посилаючись на порушення норм матеріального права, а саме: Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) .

Відповідач заперечення на касаційну скаргу не надав.

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню по слідуючим доводам та мотивам.

Як встановлено судом першої інстанції в результаті проведеної позивачем перевірки складено акт НОМЕР_1 та встановлено порушення відповідачем п. 1 ст. 14 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) у зв'язку з чим останньому донараховано 702 грн. 72 коп. страхових внесків за березень - вересень 2004 року, а також рішенням позивача  НОМЕР_2 за їх несплату, на підставі п. 7 ч. 9 ст. 106 зазначеного Закону до відповідача застосовані фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 351 грн. 36 коп.

Спір відносно встановлення фактичних обставин справи між сторонами відсутній.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України (254к/96-ВР) виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки.

Відповідно до п. 1 ст. 14, ч. ч. 4, 6 ст. 18, п. 16 розділу XV Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , що набрав чинності з 01.01.2004р., фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок) та використовують працю фізичних осіб на умовах, передбачених законодавством, відносяться до категорії страхувальників; страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування, на ці внески не поширюється податкове законодавство; законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати; до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Отже, починаючи з 01.01.2004р. положення Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (727/98) не можуть бути застосовані стосовно фізичної особи, зареєстрованої в установленому порядку як суб'єкт підприємницької діяльності і яка перейшла на спрощену систему оподаткування, щодо несплати нею до Пенсійного фонду України внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування у встановленому Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (400/97-ВР) порядку.

Таким чином господарський суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову.

Наявність порушень норм процесуального права судами попередніх інстанцій не встановлено.

За вказаних обставин, зважаючи на порушення норм матеріального права, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а постанова суду першої інстанції - залишенню в силі як така, що скасована помилково.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 226, 230, 231, 254 КАС України (2747-15) , -

ухвалив:

1. Касаційну скаргу задовольнити.

Скасувати постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 25.05.2005р. та залишити в силі рішення Господарського суду Полтавської області від 24.02.2005р. у справі № 18/51.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена відповідно до вимог ст. ст. 235 - 237, ч. 1 ст. 238 КАС України (2747-15) .