К-9750/06 Про визнання недійсним рішення УПФ України щодо застосування штрафних санкцій внаслідок порушення вимог п. 12 ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" - Текст документа

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м.Алушта на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 17 березня 2005 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 25 травня 2005 року, у справі № 2-23/997-2005 за позовом акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Алуштинської філії до Управління Пенсійного фонду України в м.Алушта про визнання недійсним рішення, та зустрічним позовом УПФ України в м.Алушта до акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Алуштинської філії, про стягнення суми,-

ВСТАНОВИЛА:

Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Алуштинської філії звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Алушта про визнання недійсним рішення № 617 від 18.11.2004 про застосування штрафних санкцій внаслідок порушення філією вимог п.12. ст.20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) у сумі 1491,77 грн. УПФ України в м.Алушта подало зустрічний позов, в якому просило стягнути з позивача за первісним позовом 1491,77 грн. штрафних санкцій.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 17 березня 2005 року, яке залишене без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 25 травня 2005 року, первісний позов задоволено, в зустрічному позові відмовлено.

У касаційній скарзі УПФ України в м.Алушта просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, посилаючись на порушення норм матеріального права.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 13.10.2004 Управлінням Пенсійного фонду України в м.Алушті проведена перевірка ДП "Санаторій "Слава" з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та перерахування внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 21.03.2003. по 07.10.2004. Банком, який обслуговує ДП "Санаторій "Слава", є Алуштинська філія Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк", в якому відкрито поточний рахунок ДП "Санаторій "Слава". Перевіркою встановлено, що 06.02.2004 сплачені відпускні за лютий 2004 року, страхові внески, які підлягають сплаті, склали 4586,27 грн., фактично перераховано 10,00 грн., несплата склала 1404,93 грн. 19.03.2004 отримана заробітна платня та матеріальна допомога за березень 2004 року. Слід сплатити - 1504,00 грн., перераховано - 1010,00 грн., несплата склала 7,44 грн. 13.04.2004 отримана матеріальна допомога, слід сплатити 86,40 грн., перераховано - 7,00 грн., несплата склала 79,40 грн. Всього несплата склала 1491,77 грн. За результатами перевірки складений акт від 13.10.2004 № 186.

У зв'язку з виявленим в процесі перевірки ДП "Санаторій "Слава" порушенням п.12 ст.20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) перерахунком страхових внесків, які не сплачені в Пенсійний фонд України одночасно з видачею коштів до виплати заробітної плати, Алуштинська філія Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" була притягнута до відповідальності у виді штрафу в сумі 1491,77 грн., про що винесено рішення від 18.11.2004 за №617.

Згідно п.1 ст.5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Виключно цим Законом визначаються порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків та стягнення заборгованості за внесками.

Відповідно до частини 1 пункту 12 статті 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) установи банків приймають від страхувальників платіжні доручення та інші платіжні документи на видачу (перерахування) коштів для виплат заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, та здійснюють видачу (перерахування) зазначених коштів лише за умови одночасного подання страхувальником платіжних документів про перерахування коштів для сплати відповідних сум страхових внесків або документів, що підтверджують фактичну сплату цих сум. У разі невиконання банками цієї вимоги вони за рахунок власних коштів у порядку, встановленому Національним банком України, сплачують відповідному територіальному органу Пенсійного фонду суму, що дорівнює сумі несплачених страхових внесків, з правом зворотної вимоги до страхувальників щодо відшкодування цієї суми.

Згідно пункту 2 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Відповідно до пункту 2 підпункту 6 статті 17 Закону страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (2121-14) розрахункові банківські операції - рух грошей на банківських рахунках, здійснюваний згідно з розпорядженнями клієнтів або в результаті дій, які в рамках закону призвели до зміни права власності на активи.

Згідно п. 32.3 ст. 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (2346-14) банки зобов'язані виконувати доручення клієнтів, що містяться в документах на переказ, відповідно до реквізитів цих документів та з урахуванням положень, встановлених п. 22.6 ст.22 цього Закону.

Обслуговуючий платника банк зобов'язаний перевірити відповідність номера рахунка платника і його коду (ідентифікаційного номера, за його наявності, тощо) та приймати цей документ до виконання тільки у разі їх збігу. Крім цього, обслуговуючий платника банк перевіряє повноту, цілісність та достовірність цього розрахункового документа в порядку, встановленому Національним банком України. Вказана норма Закону відповідає також вимогам ст. 51 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (2121-14) , яка визначає порядок здійснення розрахункових банківських операцій.

Згідно з п. 1.29 Iнструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті банк не несе відповідальності за достовірність змісту платіжного доручення, оформленого клієнтом, а також за повноту і своєчасність сплати клієнтом податків, зборів/страхових внесків (обов'язкових платежів) за винятком випадків, передбачених законами України.

Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) не містить жодної норми про надання банкам функції контролюючого органу щодо сплати страхувальниками сум страхових внесків у повному обсязі.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відповідальність за повноту нарахування страхових внесків несе страхувальник, а не установа банку.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують та не дають підстав вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права.

Оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч.3 ст.220-1 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст.220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Алушта відхилити, а рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 17 березня 2005 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 25 травня 2005 року залишити без змін.