ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

                           У Х В А Л А

                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ

     7 березня 2007 року  м. Київ

     Колегія  суддів  Вищого  адміністративного  суду  України   в
складі:

     суддів:  Бутенка В.I.,

     Сороки М.О. (доповідача),

     Штульмана I.В.,

     Лиски Т.О.,

     Панченка О.I.,

     провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд
адміністративної  справи   за  скаргою  ОСОБА_1  на   неправомірну
бездіяльність  Ківерцівської  міжрайонної   державної   податкової
інспекції (далі - МДПI),

                           встановила:

     У лютому 2004 року скаржниця звернулась до суду із скаргою на
бездіяльність МДПI. Свої вимоги мотивувала тим, що вона звернулась
із заявою до МДПI у якій зазначала,  що  згідно  своїх  релігійних
переконань і на підставі  ст.  1  Закону  України  "Про  державний
реєстр фізичних осіб - платників податків  та  інших  обов'язкових
платежів" ( 320/94-ВР ) (320/94-ВР)
         відмовляється  від  присвоєного  їй  проти
волі ідентифікаційного номера та просила ліквідувати цей  номер  і
залишити  за  нею   раніше  встановлену  форму  обліку   платників
податків та обов'язкових платежів, але в задоволенні її заяви було
відмовлено.   Вважаючи   зазначені   дії    суб'єкта    оскарження
незаконними, такими, що порушують її конституційні права,  просила
задовольнити скаргу.

     Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від
26 лютого 2004 року скаргу задоволено. Зобов'язано МДПI зробити  в
паспорті ОСОБА_1 відмітку про те, що вона  має  право  здійснювати
будь-які платежі без ідентифікаційного номера.

     Ухвалою апеляційного суду Волинської  області  від  6  травня
2004  року  рішення  суду  першої  інстанції  залишено  без  змін,
доповнивши його вказівкою про стягнення з МДПI на користь  ОСОБА_1
судових витрат у сумі 3,40 грн.

     У касаційній скарзі МДПI,  посилаючись  на  порушення  судами
норм матеріального права, просить судові рішення скасувати.

     Згідно ч. 3 ст.  211  Кодексу  адміністративного  судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
          (далі  КАС  України  ( 2747-15 ) (2747-15)
        )  підставами
касаційного оскарження судового рішення  є  порушення  судом  норм
матеріального чи процесуального права.

     Відповідно до вимог  ст.  220  КАС  України  ( 2747-15 ) (2747-15)
          суд
касаційної інстанції перевіряє  правильність  застосування  судами
першої   та   апеляційної   інстанцій   норм   матеріального    та
процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не  може
досліджувати  докази,  встановлювати   та   визнавати   доведеними
обставини,  що  не  були  встановлені  в  судовому   рішенні,   та
вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

     Встановлено  і  це  вбачається  з   матеріалів   справи,   що
оскаржувані рішення ухвалені з додержанням  норм  матеріального  і
процесуального права та відсутні передбачені ст. 227  КАС  України
( 2747-15 ) (2747-15)
         підстави для їх обов'язкового скасування.

     Враховуючи  наведене,  колегія  суддів  вважає  за  необхідне
відмовити у задоволенні касаційної скарги.

     Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 221, 223,  224,  230,  231  КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
        , колегія суддів,

                            ухвалила:

     Касаційну   скаргу   Ківецівської    міжрайонної    державної
податкової  інспекції   залишити   без   задоволення,   а   ухвалу
апеляційного суду Волинської області від 6 травня 2004 року -  без
змін.

     Ухвала  набирає  законної  сили  з  моменту  проголошення   і
оскарженню не підлягає.

     Судові рішення Вищого  адміністративного  суду  України,  які
ухвалені в порядку касаційного провадження, можуть бути  оскаржені
лише за винятковими  обставинами  протягом  одного  місяця  з  дня
відкриття таких обставин шляхом  подачі  скарги  безпосередньо  до
Верховного Суду України.

     Судді: (підписи)

     З оригіналом згідно

     Суддя: