Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого:   Смоковича М.I.

суддів:  Весельської Т.Ф.

Горбатюка С.А.

Чумаченко Т.А.

Штульмана I.В.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районні м. Києва на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24 грудня 2003 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 11 березня 2004 року у справі за скаргами ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на дії Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва, -

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_1. ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 ОСОБА_7, ОСОБА_8 звернулись до суду зі скаргами на дії Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 24 грудня 2003 року скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7., ОСОБА_8 задоволено. Зобов'язано Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі м. Києва внести у паспорти заявників спеціальну відмітку  про наявність у них права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 11 березня 2004 року рішення Шевченківського районного суду м. Києва від24 грудня 2003 року залишено без зміни.

Не погоджуючись з постановленими у справі рішеннями судів, Державна податкова інспекція у Шевченківському  районні м. Києва  звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права, просить змінити рішення судів першої та апеляційної інстанції і відмовити заявникам в задоволенні їх вимог.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу  заявники зазначають, що рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24 грудня 2003 року та ухвала Апеляційного суду м. Києва від 11 березня 2004 року винесені без порушень норм матеріального чи процесуального права, на підставі повного, всебічного та об'єктивного розгляду обставин справи.

Заслухавши доповідь судді щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги та заперечення на неї, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Згідно зі статтею 67 Конституції України (254к/96-ВР) кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до вимог частини 2 статті 1 Закону України "Про державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів" (320/94-ВР) для осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи, зберігаються раніше встановлені форми обліку платників податків та інших обов'язкових платежів. У паспортах зазначених осіб робиться відмітка про наявність у них права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера.

Разом з тим, механізм виконання вищенаведених відміток у паспортах громадян України діючим законодавством не визначений.

Але відсутність такого механізму не може бути підставою для невиконання вимог діючого законодавства.

Крім того, згідно зі статтею 5 вищезазначеного закону зміни та уточнення щодо даних, занесених до Державного реєстру під час реєстрації, вносяться державними податковими інспекціями.

За таких обставин,  суди дійшли вірного висновку, що заявники мають право виконувати конституційний обов'язок щодо сплати податків та інших обов'язкових платежів без присвоєння ідентифікаційного номера за альтернативною формою обліку платників податку, і обгрунтовано зобов'язали податковий орган, на який  покладені функції з контролю за дотриманням податкового законодавства та обліку платників податку, виконати відповідний запис у паспорті  заявників.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які зазначені у  статтях 225-229 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що судові рішення у справі постановлені відповідно до вимог матеріального та процесуального права і підстави для їх зміни чи скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районні  м. Києва залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24 грудня 2003 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 11 березня 2004 року у справі  залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає, крім як у порядку та з підстав, передбачених статтями 237-239 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .