Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого: судді Фадєєвої Н.М.

суддів: Бим М.Є., Гончар Л.Я., Матолича С.В., Харченка В.В.

при секретарі: Білій-Грошко О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за касаційною скаргою відкритого акціонерного товариства "Племптахзавод ім. Чкалова" на рішення господарського суду Донецької області від 26 січня 2006 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06 квітня 2006 року у справі № 33/28 за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до ВАТ "Племптахзавод ім. Чкалова" про стягнення штрафних санкцій, -

ВСТАНОВИЛА:

В січні 2005 року Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з позовом до ВАТ "Племптахзавод ім. Чкалова" про стягнення штрафних санкцій у розмірі 9686,67грн. Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідач не сплатив штрафні санкції за незабезпечення працевлаштування інвалідів на своєму підприємстві згідно відповідних нормативів робочих місць, чим порушив Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) та Порядок сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій.

Рішенням господарського суду Донецької області від 26 січня 2006 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 06 квітня 2006 року, позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями ВАТ "Племптахзавод ім. Чкалова" подано касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення господарськими судами норм матеріального права просить скасувати зазначені вище судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Суди попередніх інстанцій задовольняючи позов обгрунтували свої рішення тим, що відповідач не створив робочі місця для інвалідів і повинен нести відповідальність за ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) .

Проте з такими висновками суду погодитися не можна.

Статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів (затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1995 р. N 314 (314-95-п) ) робоче місце інваліда - це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі та організації незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда. Робочим місцем інваліда може бути:

- звичайне робоче місце, якщо за умовами праці та з урахуванням фізичних можливостей інваліда воно може бути використано для його працевлаштування;

- спеціалізоване робоче місце інваліда - робоче місце, обладнане спеціальним технічним оснащенням, пристосуваннями і пристроями для праці інваліда залежно від анатомічних дефектів чи нозологічних форм захворювання та з урахуванням рекомендації медико-соціальної експертної комісії (МСЕК), професійних навичок і знань інваліда. Це робоче місце може бути створено як на виробництві, так і вдома.

Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

Підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування ) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Таким чином, оскільки створення робочого місця здійснюється при наявності особи відповідної категорії, так як конкретні вимоги відносно робочого місця встановлені в його індивідуальній програмі реабілітації, робоче місце є створеним, якщо воно введено в дію шляхом працевлаштування інваліда, а не утворено фізично.

Згідно п.3.3. Iнструкції щодо заповнення форми N 10-ПI "Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів" (затверджена наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29 грудня 2004 р. N 338 (z1671-04) ) у рядку 03 звіту відображається кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених підприємством, відповідно до нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, установленого статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) .

Судом встановлено, що відповідач подав до Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2003 рік, згідно якого кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) , складає 4 особи, а фактично серед штатних працівників облікового складу рахується 2 інваліди.

Статтею 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими радами, громадськими організаціями інвалідів.

Аналіз положень Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) дає підстави зробити висновок про те, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця.

Суд першої інстанції задовольняючи позов не зважив на те, що органами працевлаштування не приймались заходи, визначені в ст.18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) , щодо працевлаштування інвалідів на робочі місця у ВАТ "Племптахзавод ім. Чкалова", а також на те, що не встановлено фактів відмови відповідача у працевлаштуванні направлених на вакантні посади інвалідів.

Згідно ст.19 Конституції України (254к/96-ВР) правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Отже, сам факт відсутності на підприємстві працевлаштованих інвалідів ще не є безспірною ознакою наявності відповідальності ВАТ "Племптахзавод ім. Чкалова", яка могла настати лише у випадку не вчинення останнім прямо передбачених законодавством заходів.

Оскільки відповідач вчинив всі передбачені чинним на момент виникнення спору законодавством заходи спрямовані на створення робочих місць для працевлаштування інвалідів на своєму підприємстві, тому позивач не мав правових підстав накладати на відповідача штрафні санкції за невиконання нормативу робочих місць для інвалідів, працевлаштування яких здійснюється органами державної влади, місцевого самоврядування та громадськими організаціями інвалідів.

Судами попередніх інстанцій обставини справи встановлені повно і правильно, але порушено норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, що відповідно до ст. 229 КАС України (2747-15) є підставою для скасування судових рішень і ухвалення нового рішення.

Керуючись статтями 220, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Племптахзавод ім. Чкалова" задовольнити.

Скасувати рішення господарського суду Донецької області від 26 січня 2006 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06 квітня 2006 року та ухвалити нове судове рішення.

В задоволенні позову Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення з відкритого акціонерного товариства "Племптахзавод ім. Чкалова" штрафних санкцій за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів в розмірі 9686,67грн. - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім із випадків, у строки та порядку, визначених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

Судді