ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
м. Київ, вул. Московська, 8
УХВАЛА
Iменем України
"06" березня 2007 р. Справа №37/66
к/с № К-10142/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Голубєвої Г.К.
Суддів Брайко А.I.
Карася О.В.
Рибченко А.О.
Федорова М.О.
секретаря судового засідання Ткачук Н.В.
за участю представників:
позивача: Iванова В.М.
відповідача: не з'явились
розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємства "Ніко"
на постанову Дніпропетровського господарського апеляційного
суду від 25.07.2005 року
та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від
10.05.2005 року
по справі № 37/66
за позовом Державної податкової інспекції у Бабушкінському
районі м. Дніпропетровська
до Приватного підприємства "УкрДонецькТехноБуд", Приватного
підприємства фірми "НIКО"
про визнання угоди недійсною, -
ВСТАНОВИВ:
Державна податкова інспекція у Бабушкінському районі м.
Дніпропетровська (далі - позивач ДПI у Бабушкінському районі м.
Дніпропетровська) звернулась до Господарського суду
Дніпропетровської області з позовом про визнання недійсною угоди
від 20.08.2002 року та стягнення з ПП "УкрДонецькТехноБуд" на
користь ПП "НIКО" 19801,08 грн., отриманих за угодою та стягнення
з ПП "НIКО" в доход Держави 19801,08 грн.
ПП фірма "НIКО" проти позову заперечувало, вказуючи на
недоведеність обставин, на які посилається позивач та відсутність
у діях відповідачів мети, яка б суперечила інтересам держави і
суспільства.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від
10.05.2005 року позов задоволено: визнано недійсним договір від
20.08.2002 року; стягнуто з ПП "УкрДонецькТехноБуд" на користь ПП
фірми "НIКО" 19801,08 грн.; стягнуто з ПП фірми "НIКО" в доход
держави 19801,08 грн.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 25.07.2005 року рішення Господарського суду
Дніпропетровської області від 10.05.2005 року залишено без змін.
ПП фірма "НIКО", не погоджуючись з рішеннями судів першої та
апеляційної інстанцій, подало касаційну скаргу, в якій просило
скасувати постанову Дніпропетровського господарського апеляційного
суду від 25.07.2005 року та рішення Господарського суду
Дніпропетровської області від 10.05.2005 року по справі №37/66 та
прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в позові.
До суду касаційної інстанції надійшло клопотання від ППФ
"НIКО" про відкладення розгляду справи, у зв'язку з хворобою
юриста, яке визнане колегією суддів необгрунтованим та
безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню.
Рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій визнано
недійсною угоду від 20.08.2002 року укладену між відповідачами по
справі відповідно до ст. 49 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, оскільки вона
була укладена після визнання установчих документів ПП
"УкрДонецькТехноБуд" недійсними.
Господарські суди застосували до сторін встановлені ст. 49 ЦК
УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
наслідки недійсності угод.
В обгрунтування судових рішень зроблено посилання на рішення
Місцевого суду Куйбишевського району м. Донецька від 29.07.2002
року по справі №2-4553/02, яким визнано недійсними установчі
документи ПП "УкрДонецькТехноБуд" з моменту реєстрації. Суди також
посилаються на здійснення господарської діяльності від імені ПП
"УкрДонецькТехноБуд" неналежними особами та приховування доходів
підприємства від оподаткування.
Вищий адміністративний суд України, заслухавши пояснення
представника позивача, перевіривши доводи скаржника та
правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій
норм матеріального та процесуального права, правової оцінки
обставин у справі, приходить до висновку, що касаційна скарга ПП
фірми "НIКО" підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 49 Цивільного кодексу УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
, який втратив чинність з 1 січня 2004 року, якщо угода
укладена з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, то
вона є недійсною.
При наявності умислу на укладення такої угоди у обох сторін -
в разі виконання угоди обома сторонами - в доход держави
стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди
однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все
одержане нею і все належне з неї першій стороні та відшкодування
одержаного. При наявності ж умислу лише у однієї з сторін все
одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а
одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного
стягується в доход держави.
Цивільний кодекс України ( 435-15 ) (435-15)
, який набрав чинність 1
січня 2004 року, серед правових наслідків вчинення правочину, який
порушує публічний порядок, не встановлює санкцій аналогічних тим,
які були встановлені ст. 49 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Разом з тим, такі санкції за укладення угоди (вчинення
господарського зобов'язання) з метою, яка завідомо суперечить
інтересам держави і суспільства, встановлені Господарським
кодексом України ( 436-15 ) (436-15)
.
Згідно з ч. 1 ст. ст. 207 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, який набрав чинність з 1 січня 2004
року, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону,
або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і
суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з
порушенням хоча б одним з них господарської компетенції
(спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із
сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом
недійсним повністю або в частині.
Положення статей 207 та 208 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
слід застосовувати з урахуванням того, що правочин,
який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і
суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а
тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
є
нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не
вимагається. Органи державної податкової служби, вказані в абзаці
першому статті 10 Закону України "Про державну податкову службу в
Україні" ( 509-12 ) (509-12)
, можуть на підставі п. 11 цієї статті
звертатись до судів з позовами про стягнення в доход держави
коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо
суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню
нікчемність. У разі задоволення позову висновок суду про
нікчемність правочину має міститись у мотивувальній, а не в
регулятивній частині судового рішення.
Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка
завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Разом з тим,
за змістом ч. 1 ст. 208 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
застосування цих
санкцій можливе лише в разі виконання правочину хоча б однією
стороною.
Санкції, встановлені ч. 1 ст. 208 цього Кодексу, не можуть
застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших
обов'язкових платежів) однією зі сторін договору. За таких
обставин, правопорушенням є несплата податків, а не вчинення
правочину. Для застосування санкцій, передбачених ч. 1 ст. 208
Кодексу, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою,
яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства,
наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання
ухилення від сплати податків.
Частиною 1 ст. 208 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
передбачено
застосування санкцій лише судом. Це правило відповідає нормі ст.
41 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, згідно з якою конфіскація
майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках,
обсязі та порядку, встановлених законом.
Оскільки санкції, передбачені цією частиною, є
конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за
порушення правил здійснення господарської діяльності, то такі
санкції не є цивільно-правовими, а є
адміністративно-господарськими як такі, що відповідають визначенню
ч. 1 ст. 238 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
. Тому такі санкції можуть
застосовуватись лише протягом строків, встановлених ст. 250 ГК
України ( 436-15 ) (436-15)
.
З огляду на вищевикладене, та з врахуванням меж повноважень,
визначених ст.220 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів Вищого
адміністративного суду України вважає, що постановлені у справі
судові рішення відповідно до ст.227 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до
суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід
взяти до уваги викладене в цій ухвалі, вжити всі передбачені
чинним законодавством засоби для всебічного, повного й
об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків
сторін і в залежності від встановленого та у відповідності із
законом вирішити спір.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 223, 227, 230,
231 Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
,
суд -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Приватного підприємства фірми "НIКО"
задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського господарського апеляційного суду
від 25.07.2005 року та рішення Господарського суду
Дніпропетровської області від 10.05.2005 року - скасувати.
Справу № 37/66 передати на новий розгляд до Господарського
суду Дніпропетровської області.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може
бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку,
передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий
підпис
Голубєва Г.К.
Судді
підпис
Брайко А.I.
підпис
Карась О.В.
підпис
Рибченко А.О.
підпис
Федоров М.О.
З оригіналом згідно
Суддя Голубєва Г.К.