Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого

Цуркана М.I.

Суддів:

Амєліна С.Є.

Гуріна М.I.

Ліпського Д.В.

Юрченка В.В.

при секретарі судового засідання Полинько Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду в Овруцькому районі Житомирської області, Обласного центру з нарахування та виплати пенсій та допомоги Головного управління праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації про стягнення коштів, яка переглядається за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Житомирської області від 19 квітня 2006 року

у с т а н о в и л а :

У листопаді 2005 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Обласного центру з нарахування та виплати пенсій та допомоги Головного управління праці та соціального захисту населення Житомирської облдержадміністрації про стягнення за період з 1 серпня 2002 року по 31 липня 2005 року виплат передбачених статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) в сумі 2972 грн., стягнення з УПФ України в Овруцькому районі за той же період виплат передбачених статтями 39, 51 згаданого Закону в сумі 14 333,29 грн.

Зазначав, що проживає в м. Овручі Житомирської області, віднесеному до зони гарантованого добровільного відселення, є пенсіонером і потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи 2 категорії.

Посилаючись не те, що встановлені Законом компенсації виплачувались не у кратному розмірі мінімальної заробітної плати, а у твердих сумах запроваджених постановою Кабінету Міністрів України № 836 (836-96-п) від 26.07. 1996р. "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" і цим порушено його право - просив стягнути з відповідачів утворену заборгованість.

Рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 6 грудня 2005 року, позов задоволено частково.

Постановою апеляційного суду Житомирської області від 19 квітня 2006 року рішення суду першої інстанції скасовано, в задоволені позову відмовлено.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, просить рішення останнього скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Рішення суду першої інстанції ухвалено 6 грудня 2005 року, тобто у період дії Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами цивільного судочинства.

Апеляційний перегляд справи здійснено за нормами Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

Згідно з частинами 1, 2 статті 184 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15)  судом апеляційної інстанції в адміністративних справах є апеляційний адміністративний суд, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться місцевий адміністративний суд (місцевий загальний суд як адміністративний суд чи окружний адміністративний суд), що ухвалив рішення. У випадку, визначеному частиною шостою статті 177 цього Кодексу, судом апеляційної інстанції є Вищий адміністративний суд України.

Пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень цього Кодексу встановлено, що до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів підсудні їм справи вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні загальні суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

Це означає, що судова колегія у цивільних справах апеляційного суду, як адміністративний суд, може переглядати у апеляційному порядку справи адміністративної юрисдикції і в такому статусі не може виступати апеляційним судом щодо рішень ухвалених за правилами іншого судочинства.

Оскільки апеляційним судом зазначені вимоги порушені, то ухвалене ним рішення підлягає скасуванню, а справа направленню до апеляційного суду для розгляду за правилами цивільного судочинства.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову апеляційного суду Житомирської області від 19 квітня 2006 року скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд у порядку цивільного судочинства.

Ухвала оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та у порядку визначеними ст.ст. 237 - 239 КАС України (2747-15) .