ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01 березня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі
:
головуючого - судді - Бутенка В.I.,
суддів : Лиски Т.О.,
Сороки М.О.,
Панченка О.I.,
Штульмана I.В.,
при секретарі Пархоменко О.В.,
за участю позивачки ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_5
та третіх осіб ОСОБА_3 і ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку
касаційного провадження справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах
ОСОБА_2 до Iрпінської міської ради, 3-ті особи ОСОБА_3, ОСОБА_4
про визнання рішення Iрпінської міської ради нечинним, -
в с т а н о в и л а :
У червні 2005 року позивачка звернулася до суду із вказаним
позовом.
У позові вказувала, що вона на підставі свідоцтва про право
на спадщину від 14.10.1986 року є власницею 1/6 будинку АДРЕСА_1,
1/2 якого належить ОСОБА_3 та 1/3 ОСОБА_4, який розташований на
земельній ділянці розміром 1206 кв.м.
На початку 2005 року їй стало відомо, що рішенням 27 сесії 4
скликання Iрпінської міської ради Київської області НОМЕР_1
встановлено порядок користування земельною ділянкою.
Згідно даного рішення в користуванні ОСОБА_3 знаходиться
земельна ділянка площею 615 кв.м., в користуванні ОСОБА_4
знаходиться земельна ділянка площею 416 кв. м., а в її
користуванні знаходиться земельна ділянка площею 175 кв.м. В
рішенні зазначено, що воно прийняте на підставі заяв ОСОБА_3 та
ОСОБА_2 і порядок користування земельною ділянкою встановлений по
фактично сформованим межам.
Позивачка вважала це рішення незаконним, оскільки ОСОБА_2 до
відповідача із заявою про встановлення порядку користування не
зверталась, будь-яких домовленостей між співвласниками будинку з
приводу користування земельною ділянкою не було, а навпаки, на
протязі останніх 10 років існує спір з приводу користування цією
ділянкою.
Зазначала, що у травні 2005 року нею був замовлений та
виготовлений план земельної ділянки, згідно якого у фактичному
користуванні ОСОБА_3 знаходиться земельна ділянка площею 698
кв.м., у фактичному користуванні ОСОБА_4 знаходиться земельна
ділянка площею 476 кв.м., а у неї 0,95 кв.м.
Враховуючи викладене, просила визнати нечинним рішення 27
сесії 4 скликання Iрпінської міської ради Київської області
НОМЕР_1 як таке, що не відповідає вимогам закону та порушує її
права.
Постановою Iрпінського міського суду Київської області від 25
січня 2006 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду
Київської області від 23 травня 2006 року, позовні вимоги
задоволено.
Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, ОСОБА_3
подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та постановити
нове рішення про відмову в задоволенні позову.
При цьому в скарзі вказується на порушення судами норм
матеріального та процесуального права.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню з наступних підстав.
Вирішуючи справу, суд як першої, так і апеляційної інстанції
виходили з того, що даний спір є публічно-правовим і належить до
компетенції суду адміністративної юрисдикції.
Однак з таким висновком погодитись не можна, виходячи з
наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
(далі - КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
)
юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі
публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений
інший порядок судового вирішення.
Предметом спору в даній справі є захист права користування
земельною ділянкою ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_2 зокрема,
відновлення порушеного права зі сторони третіх осіб, які, як і
позивач, на підставі рішень владного органу, використовують
відповідні земельні ділянки. Позивач звернувся до суду для захисту
права, що виникло на підставі відносин власності, керуючись
положеннями Цивільного процесуального кодексу України ( 1618-15 ) (1618-15)
(в редакції 1963 року) та Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
.
Тобто між сторонами існує спір про право, який має
приватноправовий характер, що в свою чергу виключає розгляд цієї
справи в порядку адміністративного судочинства.
Слід зазначити, що всі заявлені позовні вимоги об'єктивно
тісно пов'язані між собою і відокремити позовні вимоги щодо
цивільно-правових відносин від вирішення публічно-правового спору
на даний час неможливо, а тому вони повинні вирішуватись спільно.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
завданням
адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів
фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері
публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної
влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і
службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних
управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на
виконання делегованих повноважень.
Даний спір не є публічно-правовим і не підпадає під
визначення справи адміністративної юрисдикції (адміністративна
справа), як зазначено у п. 1 ч. 1 ст.3 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Компетенція адміністративних судів, встановлена ст. 17
Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, на цей
спір не поширюється.
Цей позов не є адміністративним, оскільки вимоги позивача не
стосуються захисту його прав, свобод та інтересів у сфері
публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної
влади, зазначених відповідачами.
Враховуючи викладене, а також те, що помилки при визначенні
компетенції відносно даної справи припустились саме суди,
оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа -
направленню до суду першої інстанції для вирішення питання щодо її
розгляду за правилами цивільного судочинства.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів -
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Постанову Iрпінського міського суду Київської області від 25
січня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від
23 травня 2006 року скасувати.
Справу направити до того ж міського суду для вирішення
питання щодо її розгляду за правилами цивільного судочинства.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає.
Згідно ст.ст. 236, 237 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
рішення суду
касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду
України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з
дня відкриття таких обставин.
С у д д і :