Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого:    Смоковича М.I.

суддів:     Весельської Т.Ф.

Горбатюка С.А.

Штульмана I.В.

Чумаченко Т.А.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу ОСОБА_1, як представника ОСОБА_2, на  рішення Деснянського районного суду м. Києва від 25 травня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 29 липня 2004 року у справі  за скаргою ОСОБА_2 про визнання неправомірною бездіяльності начальника відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Деснянського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві, -

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_2 звернулась до суду зі скаргою про визнання неправомірною бездіяльності начальника відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Деснянського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві щодо відмови в її реєстрації за місцем проживання у сина за адресою: АДРЕСА_1. При цьому зазначала, що  така бездіяльність посадових осіб відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Деснянського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві порушує її конституційні права на свободу пересування і вільний вибір місця проживання та  протирічать  Конституції  та законам України.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 25 травня 2004 року в задоволенні скарги ОСОБА_2 відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 29 липня 2004 року рішення Деснянського районного суду м. Києва від 25 травня 2004 року залишено без зміни.

Не погоджуючись з постановленими у справі судовими рішеннями, представник заявниці ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції і ухвалити нове рішення, яким задовольнити скаргу ОСОБА_2

Заслухавши доповідь судді щодо обставин необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Згідно з частиною 3 статті 2 Протоколу № 4 Конвенції про захист прав і основних свобод людини (995_004) вбачається, що свобода вибору місця проживання може бути обмеженою  Законом з метою захисту прав і свобод інших людей.

Згідно з пунктом 17 Тимчасового порядку реєстрації фізичних осіб за місцем проживання, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України  від 16.01.2003 року, що діяв на час звернення ОСОБА_2 до  суб'єкта владних повноважень, у реєстрації фізичній  особі  за обраним місцем проживання може  бути відмовлено  тільки у випадках, передбачених законами України.

Відповідно до статті 65 Житлового кодексу (5464-10) України наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб.

Судами встановлено, що  21.01.2004 року ОСОБА_2 звернулась до суб'єкта оскарження з заявою про її реєстрацію за місцем проживання  в квартирі АДРЕСА_1. Однак суб'єкт оскарження відмовив їй в реєстрації з підстав, що колишня дружина її сина, яка проживає  та зареєстрована в цій квартирі, своєї згоди на реєстрацію ОСОБА_2 в квартирі не дала.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої і  апеляційної інстанції, які відмовляючи в задоволенні скарги, виходили з того, що  суб'єкт оскарження, який діяв відповідно до вимог діючого законодавства,  не порушив прав і свобод заявниці  на пересування та вільний вибір місця проживання.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судами першої і апеляційної інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які зазначені у статтях 225-229 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

Оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та  процесуального права, і підстави для їх зміни чи скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, як представника ОСОБА_2, залишити без задоволення.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 25 травня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 29 липня 2004 року у справі  за скаргою ОСОБА_2 про визнання неправомірною бездіяльність начальника відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Деснянського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві - залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає, крім як у порядку та з підстав, передбачених статтями 237-239 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .