Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Бившевої Л.I., Костенка М.I., Маринчак Н.Є., Шипуліної Т.М.

при секретарі  Павлушку Р.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 12.05.2005 р.

у справі № 5/326 господарського суду Запорізької області

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Люза"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 24.12.2004 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 12.05.2005 року, позов задоволено: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення СДПI по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі №0000910301/0 від 15.11.2004 року про визначення ТОВ "Люза" податкового зобов'язання за платежем з податку на прибуток в сумі 2620253,00 грн., в тому числі 1359744,00 грн. - основний платіж, 1260509,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Судові рішення вмотивовані посиланням на підпункт 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) , за змістом якого момент виникнення у платника податку на прибуток валових витрат не залежить від факту отримання таким платником придбаних товарів /робіт, послуг/ в тих податкових звітних періодах, в яких понесені витрати на оплату, в тому числі часткову, товарів /робіт, послуг/, а відтак суди дійшли висновку про правомірне віднесення позивачем здійсненої у 2 кварталі 2003 року, 1 та 2 кварталах 2004 року передоплати за обладнання до валових витрат зазначених звітних податкових періодів безвідносно до тієї обставини, що поставки обладнання в цих періодах через відсутність повного розрахунку не було. При цьому суди, зокрема виходили з того, що за договором від 10.06.2003р. № 1106, укладеним між позивачем та ТОВ "Оптіма-Зв'язок-Есетс", умовою поставки є повна оплата обладнання у погодженій сторонами сумі.

В касаційній скарзі СДПI по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі просить скасувати ухвалені по справі судові рішення та відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме: пункту 1.32 статті 1, пункту 5.1, підпункт 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) , частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) .

У відзиві на касаційну скаргу позивач заперечує викладені в ній доводи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для визначення позивачу податкового зобов'язання у спірній сумі слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 11.11.2004 р. №143/33-1/19366502, про порушення ТОВ "Люза" пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) , вважаючи, що внаслідок перерахування позивачем грошових коштів продавцю обладнання ТОВ "Оптіма-Зв'язок-Есетс" без фактичного отримання такого обладнання на дату віднесення витрат до валових витрат активи позивача зменшилися, що свідчить про те, що здійснена операція не була спрямована на отримання доходу, а відтак позивачем не дотримана одна з обов'язкових умов віднесення витрат до валових їх зв'язок з господарською діяльністю, спрямованою на отримання доходу.

Судами встановлено, що між позивачем (покупцем) та ТОВ "Оптіма - Зв'язок -Есетс' (продавцем) було укладено договір № 1006 від 10.06.2003р. та додаткові угоди до нього.

Згідно вказаного договору позивач придбав обладнання на загальну суму 8 190 654 грн. 19 коп. з ПДВ. Згідно договірних умов обладнання має бути передано позивачу після повної оплати вартості обладнання через 30 днів з моменту кінцевого розрахунку.

Позивач сплатив продавцю грошові кошти за обладнання, здійснивши попередню оплату на загальну суму 8 035 691 грн.40 коп., в т.ч. ПДВ, що підтверджується платіжними дорученнями: № 2161 від 25.06.2003 року на суму 5 500 000 грн. 00 коп.; платіжне доручення від 28.01.2004 року № ZF4705 на суму 747 340 грн.40 коп.; від 30.03.2004 року № ZF5608 та від 31.03.2004 року № ZF5617 на загальну суму 667 340 грн.40 коп.; від 27.04.2004 року № ZF5937 на суму 373 670 грн.20 коп.; від 20.05.2004 року № ZF 6336 на суму 373 670 грн.20 коп.; від 25.06.2004 року № ZF6937 на суму 373 670 грн.20 коп., включивши сплачені суми до складу валових витрат, а ПДВ - до податкового кредиту.

Оскільки станом на момент перевірки позивач не в повному обсязі розрахувався за договором, підстави для передачі йому майна постачальником не настали.

Згідно пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) в редакції, діючій на момент виникнення спірного правовідношення, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 зазначеного Закону суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

Пункти 5.3 - 5.8 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) не передбачають обмежень щодо віднесення до складу валових витрат сум здійснених платником податків попередніх оплат. Встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому Законі не дозволяється (пункт 5.11 статті 5).

Враховуючи положення наведених норм, висновок судів про те, що зазначеним Законом не забороняється віднесення понесених витрат, пов'язаних з попередньою оплатою продукції, до складу валових витрат у разі ненадання покупцю продукції у тому ж податковому періоді, слід визнати правильним.

До того ж відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) момент виникнення валових витрат визначається по двох подіях, що відбуваються раніше: або дата списання коштів платника податку на оплату товарів (робіт, послуг); або дата оприбуткування платником податку товарів.

Таким чином наведена норма дає право платникам податку включати до складу валових витрат сплачені в розрахунок за товар грошові кошти за правилом першої події.

Пунктом 1.32 статті 1 цього ж Закону встановлено, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною та суттєвою.

Судами було встановлено, що діяльність позивача була направлена на отримання доходу, оскільки позивачем було укладено договір на продаж спірного обладнання № 4/Л.2.1 від 02.08.2004 року. Ціна обладнання за вказаним договором склала 8 961 085 грн.30 коп., у той час як витрати на придбання обладнання за договором № 1006 від 11.06.2003 року складають 8 190 654 грн. 19 коп. Вказане свідчить про те, що позивач при здійсненні операцій з купівлі-продажу спірного обладнання мав на меті саме отримання доходу. На момент перевірки за договором № 4/Л.2.1 від 02.08.2004 року була отримана передоплата в сумі 50 000 грн. Позивач у запереченнях від 12.11.2004 року № 272/Л.2.1 до акту перевірки вказував про факт існування договору № 4/Л.2.1 від 02.08.2004 року та отримання передоплати та зазначав надання перевіряючим вказаного договору в ході проведення перевірки.

Враховуючи викладене, оскаржувана постанова є такою, що відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а касаційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки грунтується на довільному та неправильному тлумаченні положень чинного законодавства.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) ,

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі залишити без задоволення, а постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 12.05.2005 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .