ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 лютого 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого - судді Харченка В.В., суддів: Васильченко
Н.В., Гончар Л.Я., Кравченко О.О., Федорова М.О., при секретарі
Мельник I.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу державного підприємства "Завод хімічних
реактивів" науково - технічного концерну "Iнститут монокристалів"
Національної академії наук України на рішення Господарського суду
Харківської області від 23 травня 2005 року та постанову
Харківського апеляційного господарського суду від 19 липня 2005
року у справі за позовом прокурора Дзержинського району міста
Харкова в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду
України в Дзержинському районі міста Харкова до державного
підприємства "Завод хімічних реактивів" науково - технічного
концерну "Iнститут монокристалів" Національної академії наук
України про стягнення, -
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Господарського суду Харківської області від 23
травня 2005 року, залишеним без змін постановою Харківського
апеляційного господарського суду від 19 липня 2005 року позовні
вимоги прокурора Дзержинського району міста Харкова в інтересах
держави в особі Управління Пенсійного фонду України в
Дзержинському районі міста Харкова до державного підприємства
"Завод хімічних реактивів" науково - технічного концерну
"Iнститут монокристалів" Національної академії наук України про
стягнення було задоволено та стягнуто з відповідача 538,99грн.
витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових
умовах.
Вказані судові рішення вмотивовано наявністю обов'язку
відповідача зі сплати зазначених витрат на виплату та доставку
пенсій, призначених на пільгових умовах за списком №1виробництв,
професій, посад і показників затверджених постановою Кабінету
Міністрів України.
Не погоджуючись з зазначеними рішеннями ДП "Завод хімічних
реактивів" звернулося з касаційною скаргою, у якій просить рішення
Господарського суду Харківської області від 23 травня 2005 року та
постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19
липня 2005 року скасувати.
Касаційна скарга грунтується на неправильному застосуванні
судами першої та другої інстанцій норм матеріального права,
зокрема на тому, що пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України
"Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"
( 1058-15 ) (1058-15)
пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які
працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо
шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на
інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2
виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених
Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих
місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком
на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до
законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових
умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим
законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До
запровадження пенсійного забезпечення через професійні та
корпоративні фонди особам, зазначеним вище, пенсії призначаються
за нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне
пенсійне страхування" ( 1058-15 ) (1058-15)
в разі досягнення пенсійного
віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України
"Про пенсійне забезпечення" ( 1788-12 ) (1788-12)
.
Відповідно до Прикінцевих положень Закону України "Про
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ) (1058-15)
зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку
пільгових пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з пунктом 15 розділу XV Прикінцевих положень Закону
України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"
( 1058-15 ) (1058-15)
до приведення законодавства України у відповідність
із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти
застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення
Закону України "Про пенсійне забезпечення" ( 1788-12 ) (1788-12)
застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на
пільгових умовах і за вислугу років.
Однак частину другу статті 13 Закону України "Про пенсійне
забезпечення" ( 1788-12 ) (1788-12)
, яка передбачала, що підприємства та
організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до
Пенсійного фонду України плату, що покриває витрати на виплату і
доставку пенсій відповідно до пунктів "б" - "з" цієї статті до
досягнення працівником пенсійного віку, передбаченого статтею 12
цього Закону, в розмірі 50 процентів по пенсіях, призначених у
1991 році, 60 процентів - у 1992 році, 70 процентів - у 1993 році,
80 процентів - у 1994 році, 90 процентів - у 1995 році і 100
процентів - з 1996 року було виключено відповідно до Закону
України від 17 лютого 2000 року №1461-III, "Про внесення змін до
деяких законів України" ( 1461-14 ) (1461-14)
.
Отже, в момент прийняття Закону України "Про
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ) (1058-15)
,
Закон України "Про пенсійне забезпечення" ( 1788-12 ) (1788-12)
не
передбачав обов'язку відшкодування підприємствами виплачених
працівникам відповідача пільгових пенсій на підставі статті 13
Закону України "Про пенсійне забезпечення" ( 1788-12 ) (1788-12)
.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду
України, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги
колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з абзацом четвертим підпункту 1 пункту 2 розділу XV
Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове
державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ) (1058-15)
підприємства та
організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до
Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і
доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на
підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо
важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій,
посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім
тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на
підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних
частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних
копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і
професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з
дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з
наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до
100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату
і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком
відповідно до цього Закону.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та
сторонами не заперечується, що вимоги позивача стосуються
стягнення витрат на виплату та доставку пільгових пенсій,
колишньому співробітнику відповідача за період з січня по грудень
2004 року, у розмірі 20% від фактично виплачених коштів.
Також судами було встановлено, що посада, на якій працювала
колишній співробітник позивача віднесена до списку №1 виробництв,
робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на
роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці,
зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком
на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів
України від 16 січня 2003 р. № 36 ( 36-2003-п ) (36-2003-п)
Отже, зазначеною нормою абзацу четвертого підпункту 1 пункту
2 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ) (1058-15)
прямо визначено обов'язок відповідача стосовно відшкодування
витрат на виплату та доставку пенсій особам, які були зайняті
повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо
шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1
виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених
Кабінетом Міністрів України.
Судами вірно встановлені фактичні обставини справи, яким дана
належна юридична оцінка, судом обгрунтовано застосовані норми
матеріального права, які регулюють спірні правовідносини і при
цьому не допущено порушень процесуального закону, які призвели
або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Доводи касаційної скарги зазначений висновок суду не
спростовують.
Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної інстанції залишає касаційну
скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає,
що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм
матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень
чи вчиненні процесуальних дій.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про
відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
,
колегія суддів, -
ухвалила:
Касаційну скаргу державного підприємства "Завод хімічних
реактивів" науково - технічного концерну "Iнститут монокристалів"
Національної академії наук України залишити без задоволення, а
рішення Господарського суду Харківської області від 23 травня 2005
року та постанову Харківського апеляційного господарського суду
від 19 липня 2005 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строки та в порядку,
передбаченими ст.ст. 237 - 239 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий В.В. Харченко
Судді Н.В. Васильченко
Л.Я. Гончар
О.О. Кравченко
М.О. Федоров