ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 лютого 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Бутенка В.I., Панченка О.I., Лиски Т.О., Сороки М.О., Штульмана
I.В.,
провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд
адміністративної справи за касаційною скаргою Регіонального
відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 24
жовтня 2005 року у справі №14/56-22/225-38/344 за позовом
Відкритого акціонерного товариства "Український графіт" до
Запорізької обласної державної адміністрації про визнання
недійсним розпорядження голови Запорізької обласної державної
адміністрації №108 від 15.03.2004 р. "Про вилучення з акту
прийому-передачі об'єкта нерухомого майна", третя особа без
самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Т.Д.К. Iнвестментс",
треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні
відповідача - Регіональне відділення Фонду державного майна
України по Запорізькій області, орендне підприємство "Запорізьке
міжміське бюро технічної інвентаризації", -
встановила:
ВАТ "Український графіт" створено в порядку передбаченому
Указом Президента України від 15.06.1993 р. №210/93 ( 210/93 ) (210/93)
"Про корпоратизацію підприємств" та на підставі розпорядження
Запорізької обласної ради від 30.08.1994 р. №40-р "Про
перетворення Дніпропетровського електродного заводу у відкрите
акціонерне товариство".
На підставі рішення виконавчого комітету Запорізької міської
ради від 21-24.06.1994 р. був складений, а 30.06.1994 р.
затверджений акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу
Дніпровського електродного заводу. Власник державного майна в
особі Запорізької облдержадміністрації, діючи відповідно до
чинного на момент корпоратизації законодавства, передав до
статутного фонду позивача, крім іншого, спірне приміщення будинку
культури розташоване по пр. Леніна, 159 в м. Запоріжжя.
Проте, розпорядженням голови Запорізької облдержадміністрації
№108 від 15.03.2004 р. з акту прийому-передачі об'єктів нерухомого
майна у власність ВАТ "Український графіт" №19 від 13.04.2001 р.
було виключено пункт 85 "Приміщення будинку культури", інвентарний
номер 1911117а за адресою: м. Запоріжжя, пр. Леніна, 159.
Позивач вважав вказане розпорядження неправомірним та таким,
що порушує права власників спірного приміщення, власне самого
позивача, як колишнього власника, так і нинішнього - ТОВ "Т.Д.К.
Iнвестментс", до якого будівля перейшла у власність за договором
купівлі-продажу.
Посилаючись на порушення Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
,
ст.ст. 321, 328 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
та Закону
України "Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
, позивач просив суд визнати
недійсним розпорядження голови Запорізької обласної державної
адміністрації №108 від 15.03.2004 р. "Про вилучення з акту
прийому-передачі об'єкта нерухомого майна".
Рішенням господарського суду Запорізької області від 25
травня 2004 року позов ВАТ "Український графіт" задоволено
повністю.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від
20 серпня 2004 року зазначене рішення суду першої інстанції
скасовано з підстав порушення правил територіальної підсудності, а
справу направлено до господарського суду м. Києва для розгляду.
Рішенням господарського суду м. Києва від 26 жовтня 2004 року
у позові відмовлено повністю.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24
жовтня 2005 року рішення господарського суду м. Києва від 26
жовтня 2004 року скасовано та постановлено нове рішення, яким
позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із висновками суду апеляційної інстанції в
поданій касаційній скарзі третя особа без самостійних вимог на
предмет спору на стороні відповідача - Регіональне відділення
Фонду державного майна України по Запорізькій області просить
скасувати постанову апеляційного суду, як таку, що винесена з
порушенням норм матеріального і процесуального права.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Згідно з ч. 3 ст. 211 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, підставами
касаційного оскарження судового рішення є порушення судом норм
матеріального чи процесуального права.
Відповідно до ч.3 ст. 220-1 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд
касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення
без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та
задовольняючи позов ВАТ "Український графіт", суд апеляційної
інстанції обгрунтовано виходив з того, що оскаржуваним
розпорядженням Запорізької облдержадміністрації було порушено
охоронюваний законом інтерес позивача, який згідно рішення
Конституційного Суду України від 01.12.2004 р. №18-рп/2004 (Справа
про охоронюваний законом інтерес) є самостійним об'єктом судового
захисту. Тому звернувшись до суду за його захистом, позивач вірно
посилався на ст. 321 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
згідно якої, право
власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права
власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів
суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених
законом.
У зв'язку з цим, колегія суддів Вищого адміністративного суду
України погоджується з висновком апеляційного господарського суду
про те, що прийняте відповідачем Розпорядження порушує права й
охоронювані законом інтереси позивача та прийняте з порушенням
визначеної законом компетенції.
Посилання у касаційній скарзі Регіонального відділення Фонду
держмайна України по Запорізькій області на порушення апеляційним
судом вимог ст.ст. 33, 35 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
спростовується
наявними у справі матеріалами, зокрема ухвалою Київського
апеляційного господарського суду від 26.09.2005 р. про відкладення
розгляду справи на 24.10.2005 р., згідно якої її копії було
направлено сторонам ще 27.09.2005 р. (Т.4 а.с. 66-68).
Тому колегія суддів не приймає до уваги зазначені доводи
третьої особи, оскільки всі учасники процесу, які брали участь у
справі, фактично були завчасно повідомлені про день та час
розгляду справи.
Так само спростовуються доводи щодо пропуску строку на подачу
позивачем апеляційної скарги, короткий варіант якої було подано до
суду 05.11.2004 р. (Т.4 а.с. 8), а повний її текст - 02.12.2004
р., після отримання рішення господарського суду м. Києва від
26.10.2004 р. (Т.4 а.с. 20).
Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що
оскаржуване рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального і
процесуального права.
Доводи касаційної скарги зазначений висновок суду не
спростовують.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів, -
ухвалила:
Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного
майна України по Запорізькій області - залишити без задоволення, а
постанову Київського апеляційного господарського суду від 24
жовтня 2005 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання і
оскарженню не підлягає, за винятком випадків, передбачених ст. 237
КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Судді: