ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 лютого 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
Головуючого - судді Ліпського Д.В.,
суддів: Амєліна С.Є., Гуріна М.I., Кобилянського М.Г.,
Юрченка В.В.,
секретар: Дашківська О.Е.
за участю позивача - ОСОБА_1, представників прокуратури -
Семененка В.I. та Стрельникова В.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом
ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України про поновлення на
роботі за касаційними скаргами заступника Генерального
IНФОРМАЦIЯ_1 України та представника Генеральної прокуратури
України на рішення Кіровського районного суду м.Кіровограда від 10
серпня 2005 та на ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області
від 12 грудня 2006 року, -
В С Т А Н О В И Л А :
У червні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до
суду з позовом до Генеральної прокуратури України про поновлення
на роботі і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,
посилаючись на те, що 16 травня 2005 року наказом Генерального
IНФОРМАЦIЯ_1 України НОМЕР_1 він був звільнений з посади
IНФОРМАЦIЯ_1 Кіровоградської області на підставі ст.ст. 8 ч.1, 9
та 5 Дисциплінарного статуту прокуратури України за неналежне
виконання службових обов'язків, суттєві недоліки і прорахунки в
організації роботи органів прокуратури області, незабезпечення
вимог Законов України "Про прокуратуру України" ( 1789-12 ) (1789-12)
та
"Про вибори Президента України" ( 474-14 ) (474-14)
. Вважав своє
звільнення незаконним і просив поновити його на посаді
IНФОРМАЦIЯ_1 Кіровоградської області та стягнути на його користь
заробітну плату за час вимушеного прогулу.
Ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 12
грудня 2006 року залишено без змін рішення Кіровського районного
суду м.Кіровограда від 10 серпня 2005 року, яким позов ОСОБА_1
задоволено.
Не погоджуючись з зазначеними рішеннями суду Генеральна
прокуратура України та її представник звернулися з касаційними
скаргами до Вищого адміністративного суду України.
В касаційній скарзі відповідач та його представник просять
скасувати рішення Кіровського районного суду м.Кіровограда від 10
серпня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської
області від 12 грудня 2006 року та з урахуванням доповнень до
касаційної скарги, ухвалити нове судове рішення про відмову в
задоволенні позову, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій
неправильно застосували норми матеріального та процесуального
права, а саме : суди проігнорували положення ст. 8 Дисциплінарного
статуту прокуратури, ст. 227 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, п.1 наказу
Генерального прокурора України №1 від 19 січня 2004 року "Про
організацію роботи та контроль виконання в органах прокуратури
України, вказівок Генерального прокурора України від 11 жовтня
2004 року, від 6 серпня 2004 року та від 19 листопада 2004 року" ;
судом першої інстанції порушені вимоги ст.ст. 202,202-1,203 ЦПК
України ( 1618-15 ) (1618-15)
, а судом апеляційної інстанції ч.2 ст.206 КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду
України, перевіривши доводи касаційної скарги за матеріалами
справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню з наступних підстав.
Підчас розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було
допущено порушення процесуального права, які могли призвести до
неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом
касаційної інстанції.
Відповідно до вимог п.3 ч. 1 ст. 206 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
у мотивувальній частині ухвали суду мають бути зазначені мотиви, з
яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і
положення закону, яким він керувався. Частиною другою даної норми
закону передбачено, що при залишенні апеляційної скарги без
задоволення в ухвалі зазначається, якими обставинами чи нормами
права спростовуються доводи, що містяться у скарзі.
Ухвала суду апеляційної інстанції у даній справі зазначеним
вимогам закону не відповідає, а її зміст свідчить про те, що всі
доводи апеляційної скарги судом не перевірені.
В своїх поясненнях та в апеляційній скарзі представники
відповідача посилалися на те, що в оспорюваному наказі
Генерального прокурора України була допущена помилка у номері
виборчої дільниці : замість "№116" було помилково зазначено "№16".
Вони зазначали, що за фактом перешкоджання у здійсненні виборчого
права на виборчій дільниці №116 ТВО №100 тривалий час не
порушувалася кримінальна справа, а після порушення кримінальної
справи слідство тривалий час взагалі не проводилося, порушувалися
строки попереднього слідства. Незважаючи на звернення зі скаргами
до позивача, він не виконував покладених на нього законом
обов'язків. Автори апеляційної скарги наполягали на тому, що суд
першої інстанції фактично проігнорував зазначені пояснення
відповідачів, дійсних обставин, що склалися на виборчій дільниці
№116 та бездіяльність позивача не перевірив, а формально зазначив
у своєму рішенні, що ніяких порушень та фактів перешкоджання у
здійсненні виборчого права на виборчій дільниці №16 не
встановлено.
Апеляційна інстанція зазначених доводів апеляційної скарги не
перевірила, хоча, на відміну від суду касаційної інстанції,
апеляційний суд має право досліджувати за клопотанням учасників
судового розгляду або з власної ініціативи як нові докази, так і
докази, які досліджувалися судом першої інстанції.
Аналогічно в ухвалі апеляційної інстанції не були зазначені
обставини чи норми права, якими спростовувалися б наступні доводи
апеляційних скарг :
- щодо бездіяльності позивача та відсутності з його боку
належного реагування на факти незаконних відмов у порушенні
кримінальних справ за фактами фальсифікації результатів
голосування членами виборчої комісії ТВО №100;
- щодо відсутності порушення строків притягнення ОСОБА_1 до
дисциплінарної відповідальності;
- щодо порушення судом першої інстанції правил
територіальної підсудності даної справи, на які посилався у своїй
апеляційній скарзі представник Генеральної прокуратури України (
т.1 а.с. 374, 375 ).
Крім того, в ухвалі апеляційної інстанції допущені
суперечливі висновки. Так, з посиланням на ст. 8 Дисциплінарного
статуту прокуратури України, зазначено, що дисциплінарні стягнення
до прокурорсько-слідчих працівників застосовуються за невиконання
чи неналежне виконання службових обов'язків.
Поряд з тим, апеляційна інстанція далі зазначає, що суд
першої інстанції обгрунтовано прийшов до висновку, що "звільнення
позивача за неналежне виконання службових обов'язків, суттєві
недоліки і прорахунки в організації роботи органів прокуратури
області ... не передбачено чинним законодавством".
Такі висновки, що виключають один одного, не можуть мати
місце у судовому рішенні.
Посилання в ухвалі апеляційної інстанції на те, що в наказі
про звільнення позивача не зазначено, які саме обов'язки
IНФОРМАЦIЯ_1 області ним не виконано, якими правовими нормами ці
обов'язки визначено та час їх невиконання, не відповідають вимогам
закону та матеріалам справи.
Конкретні порушення викладені в службовій записці на ім'я
Генерального IНФОРМАЦIЯ_1 України та в рішенні колегії Генеральної
прокуратури України, а в оспоруваному наказі зазначені
узагальнюючі висновки, що не суперечить чинному законодавству.
Загальновідомими є правові норми, якими визначаються обов'язки
IНФОРМАЦIЯ_1, в тому числі і IНФОРМАЦIЯ_1 області. Зокрема, це :
Конституція України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, Закон України "Про
прокуратуру" ( 1789-12 ) (1789-12)
, відомчі нормативні акти, а тому
перерахування цих обов'язків у наказі про накладання
дисциплінарного стягнення не є обов'язковим. Необхідною складовою
такого наказу повинні бути лише ті обов'язки, щодо яких мало місце
невиконання або неналежне виконання.
Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що ухвала
апеляційної інстанції не відповідає вимогам процесуального закону,
а саме ст. 206 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, і тому не може залишатися
в силі і підлягає скасуванню з направленням справи на новий
апеляційний розгляд.
При новому апеляційному розгляді суду необхідно перевірити
всі доводи апеляційних скарг Генеральної прокуратури України та її
представника, а також викласти ухвалу апеляційної інстанції
відповідно до вимог, передбачених ст. 206 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів -
У Х В А Л И Л А :
Касаційні скарги заступника Генерального прокурора України та
представника Генеральної прокуратури України задовольнити
частково.
Скасувати ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області
від 12 грудня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до
Генеральної прокуратури України про поновлення на роботі, а справу
направити на новий апеляційний розгляд іншим складом суду до того
ж апеляційного суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст.ст. 236,245
КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
ГОЛОВУЮЧИЙ : Д.В. Ліпський
СУДДI : С.Є. Амє лін
М.I. Гурін
М.Г. Кобилянський
В.В. Юрченко