ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 березня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі
:
суддів : Бутенка В.I. (доповідач),
Лиски Т.О.,
Сороки М.О.,
Панченка О.I.,
Штульмана I.В.,
розглянувши в порядку письмового касаційного провадження
адміністративну справу за скаргою ОСОБА_1на неправомірні дії
начальника Баглійського районного відділу Дніпродзержинського
міського управління УМВС України в Дніпропетровській області
Iвінського О.Е., -
в с т а н о в и л а :
У травні 2002 року ОСОБА_1 подав до суду вказану скаргу, в
якій зазначав, що він звернувся до суб'єкта оскарження із заявою
про обмін паспорту, однак той відмовив йому і рекомендував надати
для цього ряд документів, передбачених Законом України "Про
громадянство" ( 1636-12 ) (1636-12)
.
Вважав такі дії суб'єкта оскарження неправомірними, а тому
просив зобов'язати того обміняти паспорт заявника зразка 1974 року
на новий паспорт громадянина України.
Справа слухалась судами неодноразово.
Останньою ухвалою Баглійського районного суду м.
Дніпродзержинська від 24 липня 2003 року, залишеною без змін
ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 квітня
2004 року, скаргу ОСОБА_1 залишено без розгляду як подану з
пропуском строку.
Не погоджуючись із ухвалою апеляційного суду, ОСОБА_1 подав
касаційну скаргу, в якій просить скасувати це судове рішення та
передати справу на новий апеляційний розгляд.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не
підлягає з наступних підстав.
З матеріалів справи видно, і на це звернули увагу суди, що
заявник ОСОБА_1 22 лютого 2002 року отримав від суб'єкта
оскарження відповідь на своє звернення, а до суду звернувся із
скаргою 13 травня 2002 року.
Як зазначав заявник, причиною пропущення процесуального
строку слугувало незнання закону та відсутність коштів на оплату
послуг адвоката.
Відповідно із вимогами ст. 248-5 ЦПК України (в редакції 1963
( 1501-06 ) (1501-06)
року), який діяв на час розгляду справи, скарга могла
бути подана до суду у двомісячний строк, обчислюваний з дня, коли
особі стало відомо або їй повинно було стати відомо про порушення
її прав, свобод чи законних інтересів, а також у місячний строк з
дня одержання особою письмової відповіді про відмову у задоволенні
скарги органом, службовою особою вищого рівня по відношенню до
того органу, посадової, службової особи, що постановили рішення чи
здійснили дії або допустили бездіяльність, або з дня закінчення
місячного строку після подання скарги, якщо особою не було
одержано на неї письмової відповіді.
Пропущений строк для подання скарги може бути поновлено
судом, якщо буде встановлено, що його пропущено з поважних причин.
Таким чином, судом першої інстанції відповідно до вимог
закону не визнано підстави пропуску строку поважними та залишено
скаргу ОСОБА_1 без розгляду.
З цим висновком обгрунтовано погодився суд апеляційної
інстанції.
Крім того, у касаційній скарзі ОСОБА_1 вказує на порушення
апеляційним судом норм процесуального права, а саме на те, що
судом не забезпечено право на апеляційне оскарження ухвали суду
першої інстанції.
Такий довід ОСОБА_1 обгрунтовує тим, що у резолютивній
частині ухвали суду апеляційної інстанції відхилено апеляційну
скаргу ОСОБА_1, з чого він робить висновок, що його апеляційна
скарга взагалі не розглядалась.
Дійсно, у резолютивній частині ухвали апеляційного суду
Дніпропетровської області від 14 квітня 2004 року зазначено про
відхилення апеляційної скарги ОСОБА_1, однак ця обставина є
опискою у судовому рішенні і вона не може бути підставою для його
скасування відповідно до чинного процесуального законодавства.
Виправлення такої помилки відбувалося в порядку ст. 213 ЦПК
України (в редакції 1963 ( 1501-06 ) (1501-06)
року), а в даний час такий
порядок передбачений ст. 169 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що апеляційним
судом прийнято законне і обгрунтоване рішення, під час розгляду
справи порушень норм матеріального чи процесуального права ним
допущено не було.
Доводи касаційної скарги зроблених судом апеляційної
висновків не спростовують, підстав для направлення справи на новий
апеляційний розгляд не вбачається, а тому оскаржуване судове
рішення повинно залишатися без змін.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 222, 223, 224, 230 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_1залишити без задоволення, а ухвалу
апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 квітня 2004
року без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає.
Згідно ст.ст. 236, 237 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
рішення суду
касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду
України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з
дня відкриття таких обставин.
С у д д і :