ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
Справа № К-19930/06
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 лютого 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
Ліпського Д.В. - головуючий,
Амєліна С.Є. - суддя-доповідач,
Гуріна М.I.,
Кобилянського М.Г.,
Юрченка В.В.,
при секретарі Замезі Ю.I.
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну
справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського
районного суду міста Києва від 30 жовтня 2003 року та ухвалу
судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва
від 20 січня 2004 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства
внутрішніх справ України про перерахунок пенсії,
в с т а н о в и л а :
В касаційній скарзі, посилаючись на порушення норм
матеріального та процесуального права, позивач ставить питання про
скасування судових рішень, якими відмовлено в задоволенні позовних
вимог про перерахунок за минулий час пенсії військовослужбовця у
бік збільшення і про стягнення її не отриманої частини. Просить
направити справу на новий розгляд до суду першої або апеляційної
інстанції.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з
липня 2002 року позивачу як пенсіонеру із числа
військовослужбовців призначено пенсію на підставі Закону України
"Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб
начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та
деяких інших осіб" ( 2262-12 ) (2262-12)
і він вимагає перерахувати пенсію з
урахуванням надбавок, за рахунок яких збільшилося грошове
утримання військовослужбовців після звільнення позивача з
військової служби.
Перевіривши правильність застосування судами норм
матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у
справі колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з тих підстав, що надбавки,
запроваджені нормативно-правовими актами, що вказані позивачем,
відносяться до додаткових видів грошового забезпечення й
приймаються в розрахунок при нарахуванні пенсії лише особам, які
отримували такі надбавки під час проходження служби та були
звільнені зі служби після їх запровадження.
Тому відповідно до вимог статті 63 Закону України "Про
пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і
рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб"
( 2262-12 ) (2262-12)
, в редакції, яка була чинною на час вирішення справи,
та пункту 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992
року №393 ( 393-92-п ) (393-92-п)
"Про порядок обчислення вислуги років,
призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам
офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям
надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам
начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та
членам їхніх сімей", немає правових підстав для перерахунку пенсії
у бік збільшення на підставі зазначених позивачем
нормативно-правових актів.
Судові рішення ухвалені з додержанням норм процесуального та
матеріального права, передбачених статтею 227 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
підстав для їх
скасування і направлення справи на новий судовий розгляд не
вбачається.
Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів Вищого
адміністративного суду України
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення
Печерського районного суду міста Києва від 30 жовтня 2003 року та
ухвалу судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста
Києва від 20 січня 2004 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може
бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими
обставинами протягом одного місяця з дня відкриття обставин.
Судді:
Д.В. Ліпський С.Є. Амєлін М.I. Гурін М.Г. Кобилянський
В.В. Юрченко