Справа № К-22930/06

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Ліпського Д.В. - головуючий,

Амєліна С.Є. - суддя-доповідач,

Гуріна М.I.,

Кобилянського М.Г.,

Юрченка В.В.,

при секретарі Дашківській О.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Докучаєвського міського суду Донецької області від 10 березня 2006 року та ухвалу судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області від 27 квітня 2006 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Докучаєвської міської ради Донецької області про стягнення грошової допомоги на оздоровлення,

в с т а н о в и л а :

10 лютого 2006 року ОСОБА_1 звернувся в суд з вказаним адміністративним позовом.

Посилаючись на те, що відповідач в порушення вимог статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) сплачує щорічну допомогу на оздоровлення в розмірах, що не співвідносяться з мінімальною заробітною платою, встановленою законами України, внаслідок чого за період з 2002 року по 2005 рік не сплачено 5139,9 грн., які просив стягнути.

Постановою Докучаєвського міського суду Донецької області від 10 березня 2006 року, залишеною без змін ухвалою судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області від 27 квітня 2006 року, в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач зазначає, що судами неправильно застосовані положення Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) . Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та постановити нове рішення про задоволення позову.

Учасники справи в судове засідання не з'явились, про розгляд справи повідомлені.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії і згідно зі статтею 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) має право на щорічну допомогу на оздоровлення.

Абзацом четвертим частини четвертої статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії була передбачена щорічна допомога на оздоровлення, яка виплачувалася в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат. При цьому, згідно з вимогами частини 7 даної статті розмір мінімальної заробітної плати визначався на момент виплати. З 2006 року дію приведених норм права призупинено.

Таким чином, законом була передбачена кратність щорічної допомоги на оздоровлення в залежності від розміру мінімальної заробітної плати, що склався на відповідний період, і не визначена можливість встановлення конкретних сум компенсацій і доплат, зокрема для осіб, які мають право на щорічну допомогу на оздоровлення.

Законами України в період 2002-2005 років встановлювався розмір мінімальної заробітної плати. Так з 01січня 2002 по 30 червня 2002 року її розмір становив 140 грн., з 01 липня 2002 по 31 грудня 2002 року - 165 грн., з 01 січня 2003 року по 30 листопада 2003 року - 185 грн., з 01 грудня 2003 року по 31 серпня 2004 року - 205 грн., з 01 вересня 2004 року по 31 грудня 2004 року - 237 грн., з 01 січня 2005 року по 31 березня 2005 року 262 грн. й т.д.

У порушення вимог статей 86, 159,161, 163 Кодексу адміністративного судочинства України суди належним чином не визначилися з правовою нормою, що регулює спірні правовідносини, не звернули увагу на зазначені положення закону і, як наслідок, не перевірили можливості застосування положень постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року №836 (836-96-п) "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з огляду на їх невідповідність нормам Закону.

За таких обставин постановлені в справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд із підстав, передбачених частиною 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

Керуючись статтями 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів Вищого адміністративного суду України

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Докучаєвського міського суду Донецької області від 10 березня 2006 року та ухвалу судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області від 27 квітня 2006 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття обставин.