Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Цуркана М.I. -  головуючий,

Амєліна С.Є.  -  суддя-доповідач,

Кобилянського М.Г.,

Ліпського Д.В.,

Юрченко В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 15 березня 2005 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Запорізького обласного військового комісаріату про перерахунок пенсії,

в с т а н о в и л а :

У липні 2004 року ОСОБА_1 звернувся в суд з вказаним позовом.

Зазначав, що у 1987 році звільнився з військової служби і йому була призначена пенсія в розмірі 208,8 рублів, що на той час складало 303 долара США. На час звернення в суд пенсія становила 354 грн., що дорівнює 66 доларам США.

Запорізьким обласним військовим комісаріатом при проведенні перерахунку пенсії порушено положення статті 22 Конституції України (254к/96-ВР) та статті 1 Угоди про порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей і державне страхування військовослужбовців держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав від 15 травня 1992 року, оскільки не було враховано співвідношення курсу національної валюти по відношенню до долара США, що призвело до незаконного зменшення розміру пенсії.

Просив стягнути з відповідача утворену заборгованість по пенсії з 1991 року.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 15 березня 2005 року, залишеним без змін ухвалою судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Запорізької області від 09 червня 2005 року, в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, позивач просить змінити рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення про задоволення позову.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 1987 року позивач є пенсіонером із числа військовослужбовців, одержує пенсію на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (2262-12) та вимагає провести перерахунок пенсії за три роки до звернення в суд виходячи з розміру пенсії в доларовому еквіваленті станом на 1987 рік.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, обгрунтовано виходив з того, що при проведенні перерахунку раніше призначеної пенсії суб'єкт владних повноважень діяв в межах наданої йому компетенції відповідно до вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (2262-12) та Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 (393-92-п) "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей", і правомірно не врахував співвідношення курсу національної валюти по відношенню до долара США, що не передбачено нормативно-правовими актами, які регулюють питання перерахунку пенсії.

Доводи, що містяться в касаційній скарзі не є відповідно до вимог статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) підставами для зміни рішення районного суду й покладання на відповідача обов'язку по перерахунку пенсії військовослужбовця.

Судове рішення ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) підстав для його зміни чи скасування не вбачається.

Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів Вищого адміністративного суду України

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 15 березня 2005 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня їх відкриття.