ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

                           У Х В А Л А

                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ

     28 лютого 2007 року  м. Київ

     Колегія  суддів  Вищого  адміністративного  суду  України   в
складі:

     суддів:  Бутенка В.I.,

     Сороки М.О. (доповідача),

     Штульмана I.В.,

     Лиски Т.О.,

     Панченка О.I.,

     провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд
адміністративної справи  за  скаргою  ОСОБА_1,  ОСОБА_2,  ОСОБА_3,
ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на  бездіяльність  Державної  податкової
адміністрації України (далі - ДПА),

                           встановила:

     У липні 2003 року скаржники звернулись до суду із скаргою  на
бездіяльність ДПА. Свої вимоги мотивували тим, що  вони  звернувся
із заявою до ДПА, у якій зазначали,  що  згідно  своїх  релігійних
переконань і на підставі  ст.  1  Закону  України  "Про  державний
реєстр фізичних осіб - платників податків  та  інших  обов'язкових
платежів" ( 320/94-ВР ) (320/94-ВР)
         відмовляється  від  присвоєного  їм  проти
волі ідентифікаційного номера та просили ліквідувати цей  номер  і
залишити  за  ними   раніше  встановлену  форму  обліку  платників
податків та обов'язкових платежів, але в задоволенні їх заяви було
відмовлено.   Вважаючи   зазначені   дії    суб'єкта    оскарження
незаконними, такими, що порушують їх конституційні права,  просили
задовольнити скаргу.

     Рішенням Білоцерківського міського суду від  26  грудня  2003
року  скаргу  задоволено.  Зобов'язано  ДПА  зробити  в   паспорті
ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 відмітку  про
те,  що  вони  мають  право  здійснювати  будь-які   платежі   без
ідентифікаційного номера. Стягнуто з ДПА на користь держави 8 грн.
50 коп. державного мита.

     Ухвалою апеляційного суду Київської області  від  11  березня
2004 року з резолютивної частини  рішення  суду  першої  інстанції
виключено вказівку про стягнення з ДПА державного мита на  користь
держави, в решті судове рішення залишено без змін.

     У касаційній скарзі ДПА, посилаючись на порушення судами норм
матеріального права, просить судові рішення скасувати.

     Згідно ч. 3 ст.  211  Кодексу  адміністративного  судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
          (далі  КАС  України  ( 2747-15 ) (2747-15)
        )  підставами
касаційного оскарження судового рішення  є  порушення  судом  норм
матеріального чи процесуального права.

     Відповідно до вимог  ст.  220  КАС  України  ( 2747-15 ) (2747-15)
          суд
касаційної інстанції перевіряє  правильність  застосування  судами
першої   та   апеляційної   інстанцій   норм   матеріального    та
процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не  може
досліджувати  докази,  встановлювати   та   визнавати   доведеними
обставини,  що  не  були  встановлені  в  судовому   рішенні,   та
вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

     Встановлено  і  це  вбачається  з   матеріалів   справи,   що
оскаржувані рішення ухвалені з додержанням  норм  матеріального  і
процесуального права та відсутні передбачені ст. 227  КАС  України
( 2747-15 ) (2747-15)
         підстави для їх обов'язкового скасування.

     Враховуючи  наведене,  колегія  суддів  вважає  за  необхідне
відмовити у задоволенні касаційної скарги.

     Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 221, 223,  224,  230,  231  КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
        , колегія суддів,

                            ухвалила:

     Касаційну скаргу Державної податкової  адміністрації  України
залишити без задоволення, а  ухвалу  апеляційного  суду  Київської
області від 11 березня 2004 року - без змін.

     Ухвала  набирає  законної  сили  з  моменту  проголошення   і
оскарженню не підлягає.

     Судові рішення Вищого  адміністративного  суду  України,  які
ухвалені в порядку касаційного провадження, можуть бути  оскаржені
лише за винятковими  обставинами  протягом  одного  місяця  з  дня
відкриття таких обставин шляхом  подачі  скарги  безпосередньо  до
Верховного Суду України.

     Судді: (підписи)

     З оригіналом згідно

     Суддя: