Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого - судді Цуркана М.I.,

суддів: Амєліна С.Є.,Кобилянського М.Г.,Юрченка В.В., Ліпського Д.В.

секретар: Мудрицька Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Теплодарської міської ради в Одеській області про стягнення заборгованості допомоги на оздоровлення та компенсації вартості продуктів харчування за її касаційною скаргою на рішення місцевого Теплодарського міського суду Одеської області від 8 липня 2003 року та на ухвалу апеляційного суду Одеської області від 27 листопада 2003 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2002 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою про стягнення з управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Теплодарської міської ради в Одеській області заборгованості допомоги на оздоровлення та компенсації вартості продуктів харчування та просила стягнути на її користь з відповідача допомоги на оздоровлення за період з 1997 року по 2002 рік в сумі 3738,15 грн. та щомісячну компенсацію на продукти харчування за 2002 рік в сумі 533,76 грн. Свої вимоги мотивувала тим, що вона являється постраждалою в насідок Чорнобильської катастрофи, інвалідом другої групи першої категорії та відповідно до ст.ст. 48, п.14 ст.20 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) має право на зазначену допомогу та компенсацію.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 27 листопада 2003 року залишено без змін рішення місцевого Теплодарського міського суду Одеської області від 8 липня 2003 року, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість щорічної допомоги на оздоровлення за 2001-2002 рік в сумі 53,40 грн. та щомісячної компенсації на продукти харчування за 2002 рік в сумі 533,76 грн. В інший частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями позивач звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду України, який направив її разом зі справою до Вищого адміністративного суду України.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанції, позовні вимоги задовольнити, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши доводи касаційної скарги за матеріалами справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Рішення судів першої та апеляційної інстанції мотивовані тим, що управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Теплодарської міської ради в Одеській області при нарахуванні позивачу щорічних виплат на оздоровлення виходило з положень Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) та Постанови Кабінету Міністрів України "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 26.07.1996 р. №836 (836-96-п)   (далі - Постанова КМУ №836).

Однак з таким висновком суду першої та апеляційної інстанції погодитись не можна, оскільки він грунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України (254к/96-ВР) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є постраждалої в наслідок Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії та інвалідом 2-ої групи, що відповідачем не оспорювалось.

Відповідно до частини 4 статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) щорічна допомога інвалідам 2-ої групи повинна була виплачуватись у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, а розмір мінімальної заробітної плати відповідно до частини сьомої статті 48 цього ж Закону визначався на момент виплати.

Частиною 5 статті 48 вищезазначеного Закону щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення.

Зі змісту вимог законів України про встановлення розмірів мінімальних заробітних плат на 1997 - 2002 роки не вбачається будь-яких обмежень щодо можливостей застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норми ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) .

Тому, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягає саме стаття 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) , а не Постанова КМУ №836 (836-96-п) .

За таких обставин та з урахуванням вимог статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) , управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Теплодарської міської ради в Одеській області повинно виплатити позивачу щорічну допомогу на оздоровлення за зазначені періоди, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати.

Оскільки судами невірно застосовано норми матеріального права та ні в матеріалах справи, ні в судових рішеннях судів першої і апеляційної інстанцій не міститься відомостей про періоди, коли позивачу проводилася виплата щорічної допомоги на оздоровлення за 1997 - 2002 роки, що унеможливлює розрахунок судом касаційної інстанції заборгованості, тому судові рішення в частині стягнення з відповідача на користь позивача щорічної допомоги на оздоровлення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд. В решті судові рішення першої та апеляційної інстанції підлягають залишення без змін.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230 КАС України (2747-15) , колегія суддів -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу ОСОБА_1задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Одеської області від 27 листопада 2003 року та рішення місцевого Теплодарського міського суду Одеської області від 8 липня 2003 року в частині стягнення з відповідача на користь позивача щорічної допомоги на оздоровлення скасувати, а справу направити в цій частині на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. В решті судові рішення залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст.ст. 237 КАС України (2747-15) .