ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 лютого 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі
:
Головуючого - судді Фадєєвої Н.М.
Суддів - Бим М.Є., Гончар Л.Я., Леонтович К.Г., Чалого С.Я.
розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною
скаргою Державної податкової інспекції у м. Iвано-Франківську на
рішення господарського суду Iвано-Франківської області від
25.11.2004р. та постанову Львівського апеляційного господарського
суду від 18.04.2005р. у справі за позовом Приватного
виробничо-комерційного підприємства "Камчадал-плюс" до Державної
податкової інспекції у м. Iвано-Франківську про визнання недійсним
податкового повідомлення-рішення, -
В С Т А Н О В И Л А :
Справа № К-8509/06
Доповідач Фадєєва Н.М.
Позивач Приватне виробничо-комерційне підприємство "Камчадал-
плюс" звернулося до господарського суду із позовом до Державної
податкової інспекції у м. Iвано-Франківську про визнання недійсним
податкового повідомлення-рішення № 0004092600/0 від 23.06.2003р.,
посилаючись на Закон України "Про порядок погашення зобов"язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
та Закон України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Рішенням господарського суду Iвано-Франківської області від
25.11.2004р. позовні вимоги Приватного виробничо-комерційного
підприємства "Камчадал-плюс" задоволені.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
18.04.2005р. апеляційна скарга Державної податкової інспекції у
м. Iвано-Франківську залишена без задоволення, а рішення
господарського суду Iвано-Франківської області від 25.11.2004р. -
без змін.
Не погоджуючись з вищезазначеними судовими рішеннями,
Державна податкова інспекція ум. Iвано-Франківську звернулася з
касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, у
якій просить скасувати вказані вище судові рішення, ухвалити нове
судове рішення, яким відмовити позивачу в задоволені позову,
посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального
права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено матеріалами справи, актом перевірки №
10/35-2/1 від 10.06.2003р. "Про результати позапланової
комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового
та валютного законодавства Приватним виробничо-комерційним
підприємством "Камчадал-плюс" за період з 01.07.2001р. по
01.04.2003р. встановлено заниження позивачем суми чистих
зобов"язань по податку на додану вартість за грудень 2002рю в сумі
150 110 грн., за січень 2003р в сумі 14 812 грн., всього 164 922
грн.
На підставі вказано акту перевірки ДПI у м. Iвано-Франківську
прийняла податкове повідомлення-рішення №0004092600/0 від
23.06.2003р., яким згідно з підпунктом "б" п.п. 4.2.2 п.4.2 ст. 4,
п.п. 17.1.3 п.17.1. ст. 17 Закону України "Про порядок погашення
зобов"язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
від 21.12.2000р. № 2181-III,
відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
визначено позивачу податкове
зобов"язання з податку на додану вартість в сумі 164 922 грн. та
штрафну (фінансову) санкцію в сумі 82 461 грн.
Відповідно до вимог п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 4 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не дозволяється
включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті
податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними
деклараціями, а при імпорті робіт
чи банківським документом, який засвідчує
перерахування коштів в оплату вартості таких робіт .
Як встановлено матеріалами справи, позивач здійснив оплату за
придбані у ТОВ "ДАН" товари, що підтверджується платіжними
дорученнями №№ 356, 340, 350, 343, 344, 345, 346, 342, 341, 335,
336, 334, 331, 333, 332 та включив до податкового кредиту суми
податку на додану вартість на підставі податкових накладних №
10736 від 04.12.2002р. на суму 67 599 грн., № 9271 від
03.12.2002р. на суму 833 057,10 грн., № 11016 від 03.12.2003р. на
суму 88 871,40 грн., що були виписані контрагентом позивача ТОВ
"ДАН".
Згідно із п.п.7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
право на нарахування податку на
складання податкових накладних надається виключно особам,
зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9
цього Закону.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від
27.02.2003р. визнано недійсними установчі документи ТОВ "ДАН",
недійсними з моменту передачі прав власності на підприємство, а
саме з 11.10.2002р. та свідоцтво платника податку на додану
вартість видане ТОВ "ДАН" з дати видачі 07.11.2002р.
Таким чином, на момент складання податкових накладних,
грудень 2002р. та січень 2003р. ТОВ "ДАН" було зареєстроване як
платник податку на додану вартість і мало право виписувати
податкові накладні, оскільки рішення про скасування установчих
документів та свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ
"ДАН" було прийняте 27.02.2003р., після здійснення ним
господарських операцій з позивачем.
Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку,
що на час проведення закупівлі товарів та розрахунків за них
Приватне виробничо-комерційне підприємство "Камчадал-плюс" не
порушило вимог чинного законодавства по нарахуванню та сплаті
податку на додану вартість.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
підставами касаційного оскарження
є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що
судом при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи
процесуального права, які передбачені статтями 225-229 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм
матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.. 220, 220-1, 224, 231 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.
Iвано-Франківську залишити без задоволення, а рішення
господарського суду Iвано-Франківської області від 25.11.2004р. та
постанову Львівського апеляційного господарського суду від
18.04.2005р. - без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і
оскарженню не підлягає.
Судді :