Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого - Харченка В.В.

Суддів-Гончар Л.Я., Васильченко Н.В., Кравченко О.О., Матолича С.В.

При секретарі - Мельник I.М.

За участю представника- Фірми "Консоль ЛТД" Скуби В.В.

Прокурора Генеральної прокуратури України Комаси О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Консоль ЛТД" на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 5 липня 2005 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Консоль ЛТД" до Кримської регіональної митниці про визнання недійсним рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2004 року Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "Консоль ЛТД" звернулось до суду з позовом до Кримської регіональної митниці про визнання недійсним податкового повідомлення Кримської регіональної митниці від 22.09.2004 року № 07-08/8333. Позивач вказав, що 24.09.2004р. він отримав від відповідача вказане податкове повідомлення відповідно до якого позивачеві визначена сума податкового зобов'язання у розмірі 30971,41 грн., в зв'язку з виявленими помилками нарахування митних платежів у 2002 році. Позивач посилається на те, що у 2002 році не було виявлено фактів виявлення помилок при розрахунках податкових платежів, та ненадання податкових декларацій у встановлені строки. Даними документальних перевірок діяльності позивача, як платника податків, не встановлено фактів заниження суми податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях у 2002 році.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 18 квітня 2005 року позов задоволено, визнано недійсним податкове повідомлення Кримської регіональної митниці № 07-08/833 від 22.09.2004.

Зазначене рішення суду першої інстанції вмотивовано тим, що відповідач необгрунтовано направив позивачеві податкове повідомлення № 07-08/833 від 22.09.2004, оскільки позивачем у повному обсязі нараховано та сплачено в 2002 році суми ввізного мита та ПДВ з імпортних товарів, ввезених позивачем через митний кордон України на підставі контракту № N г - 2000, оскільки при обчисленні митної вартості товару правильно визначив ціну товару на підставі рахунку - фактури, а також транспортних витрат, які були належним чином підтвердженими.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 5 липня 2005 року вищезазначене рішення суду першої інстанції скасоване та прийнято рішення про відмову у позові.

В основу такого рішення суду апеляційної інстанції покладено висновки про те, що матеріали справи не містять доказів здійснення позивачем транспортних витрат.

Не погодившись з вищевказаним рішенням ТОВ Фірма "Консоль ЛТД" звернулось із касаційною скаргою у якій просить постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 5 липня 2005 року скасувати, рішення господарського суду Автономної Республіки Крим 18 квітня 2005 року залишити в силі.

Кримська митниця подала заперечення на касаційну скаргу, в якому просить залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін. Одночасно відповідач повідомив, що згідно наказу Голови Державної митної служби України №838 від 3.10.2006р. Кримська митниця припинена шляхом приєднання її до Кримської регіональної митниці, яку визначити правонаступником Кримської митниці.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, заперечень на неї, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню із наступних підстав.

Як встановлено по справі судами першої та апеляційної інстанцій, позивачем на підставі контракту № Nr - 2000 через митний кордон України були ввезені імпортні товари.

Згідно з умовами контракту ціна на товар повинна була включати транспортні витрати відповідно до умов поставки. (т. 1 а.с.37-38).

22.09.2004 на адресу керівника ТОВ Фірма "Консоль ЛТД" було направлено відповідне податкове повідомлення (а.с. 10т. 1).

В обгрунтування прийнятого рішення суд апеляційної інстанції послався на те, що позивачем не було надано доказів здійснення транспортних витрат, передбачених "Порядком визначення митної вартості товарів та інших предметів у разі переміщення їх через митний кордон України", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 5 жовтня 1998 р. №1598 (1598-98-п) та Iнструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 9 липня 1997 р. №307 (z0443-97) .

При цьому суд апеляційної інстанції послався на статтю 34 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , згідно з якою обставини, які повинні бути підтвердженими певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судова колегія не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, виходячи з наступного. Згідно з вищезазначеним наказом ДМСУ №307 (z0443-97) , якщо умовами поставки передбачено пункт призначення, розташований на митній території України (наприклад, CIP-Миколаїв, DDP-Львів), то з фактурної вартості відраховуються витрати, що мали місце після моменту перетину митного кордону України й підтверджені належним чином.

Пунктом 6 "Порядку визначення митної вартості товарів та інших предметів у разі переміщення їх через митний кордон України," затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 5 жовтня 1998 р. №1598 (1598-98-п) заявлена декларантом митна вартість і дані, що стосуються її визначення, повинні грунтуватися на достовірній і документально підтвердженій інформації. У разі потреби для підтвердження достовірності заявленої митної вартості можуть бути використані такі документи: рахунки-фактури (інвойси) або рахунки-проформи; специфікації, коносаменти, товарно-транспортні накладні; ліцензії;

картки реєстрації контрактів; сертифікати походження; банківські документи щодо розрахунків за контрактом, які повинні містити всі необхідні реквізити для ідентифікації їх з поставкою, митне оформлення якої здійснюється (копія платіжного доручення з відміткою банку про виконання операції та виписка (копія) з особового рахунку організації, завірена керівником і головним бухгалтером даної організації); копія експортної вантажної митної декларації країни відправлення; договори (угоди) на поставку; договори про спільну діяльність; контракти з третіми особами, які мають відношення до договору (угоди) на поставку; рахунки за платежами третім особам на користь продавця;

ліцензійні чи авторські угоди; договори доручення, комісії; агентські та брокерські угоди; рахунки за комісійні та брокерські послуги, що відносяться до товарів, митна вартість яких визначається; замовлення на поставку; договори перевезення та страхування; прайс - листи виробника та продавця товару; відповідна бухгалтерська документація; калькуляція фірми - виробника товару (у разі згоди фірми надати її українському покупцю); інші матеріали, які можуть бути використані для підтвердження митної вартості товарів, заявлених у вантажній митній декларації.

Колегія суддів відзначає, що ні вищезазначені норми "Порядку", ні норми Iнструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 9 липня 1997 р. №307 (z0443-97) не містять виключного переліку документів, які можуть бути визнані доказами здійснення витрат на транспортування товарів. Даний пункт оперує терміном ".. інші матеріали, які можуть бути використані для підтвердження митної вартості товарів, заявлених у вантажній митній декларації."

У зв'язку з викладеним судова колегія вважає, що є неправомірними посилання суду апеляційної інстанції на порушення норм статті 34 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Натомість матеріали справи містять документи, зазначені серед переліку можливих засобів доказування у "Порядку", що були підставою для винесення рішення суду першої інстанції.

Крім того колегія суддів звертає увагу на наступні обставини.

Пунктом 7 вищезазначеного "Порядку" передбачено, що визначення митної вартості повинно бути здійснене митним органом у термін, що не перевищує 15 робочих днів.

Натомість митна вартість ввезених позивачем товарів була прийнята відповідачем, про що свідчать відбитки на вантажних митних деклараціях, які містяться в матеріалах справи. Відповідач перевірив правильність нарахування позивачем митної вартості і не виявив порушень. Документи, подані позивачем про вартість транспортування товару по території України були визнані відповідачем такими, що відповідають постанову Кабінету Міністрів України №1598 (1598-98-п) від 5.10.98р.

Судова колегія не знайшла порушень норм матеріального та процесуального права при постановленні рішення судом першої інстанції і вважає, що правильне рішення було помилково скасовано судом апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст.220, 221,223, 227, 230,231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Консоль ЛТД" задовольнити.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 5 липня 2005 року скасувати, рішення господарського суду Автономної Республіки Крим 18 квітня 2005 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строки і у порядку, передбаченими статтями 237-239 КАС України (2747-15) .