ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 лютого 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
головуючого Співака В.I.
суддів Білуги С. В.
Гаманка О.I.
Загороднього А. Ф.
Заїки М.М.
при секретарі Замезі Ю. I.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну
скаргу управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі
м. Києва на постанову Солом'янського районного суду м. Києва від
22 грудня 2005 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 21
березня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління
Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва про
перерахунок пенсії та відшкодування моральної шкоди, -
в с т а н о в и л а:
У жовтні 2005 року ОСОБА_1. звернулась до суду із позовом до
УПФ України в Солом'янському районі м. Києва про перерахунок
пенсії та відшкодування моральної шкоди.
Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 22
грудня 2005 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду м.
Києва від 21 березня 2006 року, позов ОСОБА_1. задоволено
частково, визнано рішення УПФ України в Солом'янському районі м.
Києва по перерахунку з 01.07.2005 року призначеної ОСОБА_1. пенсії
державного службовця недійсним, а дії управління по зменшенню
розміру пенсії та проведення її на інший вид пенсії -
неправомірними. Зобов'язано УПФ України в Солом'янському районі м.
Києва з 01.07.2005 року та в подальшому проводити нарахування
ОСОБА_1. пенсії в порядку, встановленому ст. 37 Закону України
"Про державну службу" ( 3723-12 ) (3723-12)
, з виплатою їй різниці утриманої
первісно призначеної пенсії державного службовця за період з
01.07.2005 року. В частині позовних вимог про зобов'язання УПФ
України в Солом'янському районі м. Києва провести донарахування
належної ОСОБА_1. пенсії за період з 01.07.2005 року та сплати
заборгованості в сумі 2324 грн. 06 коп. - відмовлено, як уже
врахованих. Стягнуто з УПФ України в Солом'янському районі м.
Києва на користь ОСОБА_1. моральну шкоду в сумі 3000 грн.
В касаційній скарзі управління Пенсійного фонду України в
Солом'янському районі м. Києва просить скасувати постанову
Солом'янського районного суду м. Києва від 22 грудня 2005 року та
ухвалу апеляційного суду м. Києва від 21 березня 2006 року, як
постановлені з порушенням норм матеріального права, та ухвалити
нове судове рішення.
Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги, рішення
судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильного
застосування норм матеріального та процесуального права, вважає,
що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних
підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1. з 13.09.1991
року обрана на посаду судді та з того часу працює суддею.
ОСОБА_1. досягла пенсійного віку, мала відповідний стаж
роботи державного службовця і в 2003 році на умовах, передбачених
статтею 37 Закону України "Про державну службу" ( 3723-12 ) (3723-12)
їй
була призначена пенсія державного службовця, проте з липня 2005
року відповідач почав нараховувати їй пенсію в меншому розмірі,
передбаченому Законом України "Про загальнообов'язкове державне
пенсійне страхування" ( 1058-15 ) (1058-15)
.
Судами першої та апеляційної інстанцій правильно зазначено,
що пенсія державного службовця ОСОБА_1. була призначена на
законних підставах і припинення її виплати суперечить вимогам
статей 37, 37-1 Закону України "Про державну службу" ( 3723-12 ) (3723-12)
та пункту 4 статті 43 Закону України "Про статус суддів"
( 2862-12 ) (2862-12)
, порушує її право на пенсію державного службовця, яка
відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу"
( 3723-12 ) (3723-12)
виплачується у повному розмірі незалежно від заробітку
(прибутку), одержуваного після виходу на пенсію.
Визнаючи дії відповідача по зменшенню розміру пенсії і
переведення її на інший вид пенсії неправомірними, та зобов'язуючи
управління з 01.07.2005 року проводити нарахування пенсії в
порядку, встановленому ст. 37 Закону України "Про державну службу
в Україні" ( 3723-12 ) (3723-12)
, і виплатити їй недоплачену первісно
призначену пенсію, суди виходили з вимог закону.
Разом з тим, рішення судів в частині задоволення позову про
відшкодування моральної шкоди постановлені без урахування
характеру спірних правовідносин, які регулюються пенсійним
законодавством та не відповідають вимогам статті 163 Кодексу
адміністративного судочинства України: ( 2747-15 ) (2747-15)
в мотивувальній
частині не зазначені обставини заподіяння відповідачем такої
шкоди, не зазначені докази щодо її заподіяння позивачу з вини
відповідача, такі докази при розгляді справи суду не надавались.
Пленум Верховного Суду України в пункті 5 постанови від 31
березня 1995 року №4 ( v0004700-95 ) (v0004700-95)
"Про судову практику в
справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)" зазначив,
що відповідно до загальних підстав цивільно-правової
відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про
відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність
такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність
причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача
та вини останнього в її заподіянні.
Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт
заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат
немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями
(бездіяльністю) вони заподіяні, а також інші обставини, що мають
значення для вирішення спору. Відповідальність заподіювача шкоди
без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених
законом.
Всупереч зазначеним роз'ясненням Пленуму Верховного Суду
України суди першої та апеляційної інстанцій безпідставно, без
посилання на докази, задовольнили позов про стягнення на користь
позивача моральної шкоди.
За таких обставин рішення судів першої та апеляційної
інстанцій слід змінити і в задоволенні позову в частині стягнення
моральної шкоди відмовити.
Керуючись статтями 220, 222, 225, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів -
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в
Солом'янському районі м. Києва задовольнити частково.
Постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 22
грудня 2005 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 21
березня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління
Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва про
перерахунок пенсії та відшкодування моральної шкоди в частині
стягнення з управління Пенсійного фонду України в Солом'янському
районі м. Києва на користь ОСОБА_1. моральної шкоди - скасувати. В
задоволенні позову ОСОБА_1. до управління Пенсійного фонду України
в Солом'янському районі м. Києва про стягнення 3000 грн. моральної
шкоди відмовити, в решті судові рішення залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Співак В. I.
Судді Білуга С. В.
Гаманко О. I.
Загородній А. Ф.
Заїка М. М.
З оригіналом згідно суддя Гаманко О. I.