Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Ланченко Л.В.

суддів Бившевої Л.I.

Пилипчук Н.Г.

Рибченка А.О.

Степашка О.I.

при секретарі: Iльченко О.М.

за участю представників:

позивача: не з'явився.

відповідача 1: не з'явився.

відповідача 2: не з'явився.

третьої особи: не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Iллічівськом районі м.Маріуполя

на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29.03.2005 р.

у справі № 18/515 пд

за позовом Державної податкової інспекції у Iллічівськом районі м.Маріуполя

до 1. Колективного підприємства "Співдружність"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАКР"

третя особа Державне підприємство "Управління по експлуатації адмінбудинків податкових органів Донецької області"

про визнання угоди недійсною, -

ВСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Донецької області від 22.02.2005 р. частково задоволено вимоги ДПI у Iллічівськом районі м.Маріуполя, визнано недійсною з моменту підписання угоду про погашення взаємної заборгованості шляхом заліку взаємних вимог, оформленої актом від 01.10.1998 р. до договору купівлі-продажу №37 від 01.10.1998 р., укладеного між колективним підприємством "Співдружність" та ТОВ "Фірма "ТАКР".

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 29.03.2005 р., рішення Господарського суду Донецької області від 22.02.2005 р. скасовано в позові відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання, про скасування рішення суду апеляційної інстанції з підстав неправильного застосування норм матеріального та процесуального права.

Сторони представників у судове засідання касаційної інстанції не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені, що підтверджується поштовими повідомленнями. Справу розглянуто відповідно до вимог ч.4 ст.221 КАС України (2747-15) .

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено у справі, між КП "Співдружність" та ТОВ "Фірма "ТАКР" укладено договір купівлі-продажу №37 від 01.10.1998 р., за умовами якого ТОВ "Фірма "ТАКР" придбало у першого нерухоме майно, розташоване по вул.Фруктова, 6 у м.Маріуполі.

Згідно п.4.2 договору оплата здійснюється на протязі одного місяця з моменту підписання договору, а п.4.4 передбачена можливість продовження або зміни терміну та способу оплати повністю або частково. Право власності, відповідно до п.4.5 договору, на продане майно виникає у покупця з моменту оплати його повної вартості.

01.10.1998 р. між сторонами договору підписано акт про погашення взаємної заборгованості шляхом заліку взаємних однорідних вимог, які виникли по договору субпідряда №2 від 05.01.1996 р., за яким КП "Співдружність" повинен сплатити 23148,72 грн. та за договором купівлі-продажу №37 від 01.10.1998 р., за яким ТОВ "Фірма "ТАКР" повинно сплатити таку ж суму.

Згідно п.2 цього акту, з моменту підписання вважається, що покупець сплатив вартість товару по договору №37 від 01.10.1998 р., а продавець відповідно до договору №2 від 05.01.1996 р.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що проведення взаємозаліку є формою розрахунків, передбаченою договором купівлі-продажу та такою, що не суперечить вимогам чинного законодавства та не оспорюється сторонами заліку.

Акт від 01.10.1998 р., який оспорюється позивачем, не є угодою в розумінні ст.41 ЦК УРСР (1540-06) .

Вірним є і висновок суду апеляційної інстанції про помилкове застосування місцевим господарським судом приписів ЦК України (435-15) , який набрав чинності з 01.01.2004 р., оскільки оцінка дійсності угод укладених до набрання чинності цим Кодексом, має здійснюватись за законодавством, що діяло на час укладення угоди.

Згідно зі ст. 19 Конституції України (254к/96-ВР) органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.11 ст.10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (509-12) державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюдже том і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Таким чином, органи державної податкової служби мають право звертатись до суду з позовами про визнання угод недійсними лише на підставах, за якими законодавством передбачено у якості наслідків визнання їх недійсними, стягнення в доход держави коштів, одержаних за такими угодами, і за якими саме кошти були отримані стороною, з якої вони стягуються.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що позивачем не зазначено яким чином зазначений правочин порушує інтереси держави та не наведено підстав які б давали право на звернення з позовом про визнання його недійсним, оскільки позов серед наслідків визнання недійсною угоди, не містить вимоги про стягнення у доход держави одержаного за такою угодою, що є однією з обов'язкових умов наявності повноважень ДПI для звернення до суду з позовом про визнання угоди недійсною.

Доводи касаційної скарги не беруться до уваги, так як не спростовують фактичних обставин справи, встановлених судом.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції, повно та правильно встановивши обставини справи, дав їм належну оцінку з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Підстав для задоволення касаційної скарги та скасування судового рішення судова колегія не вбачає

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Iллічівськом районі м.Маріуполя залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29.03.2005 р. - без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.