К-7739/06 про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення в частині зменшення суми бюджетного відшкодування - Текст документа

Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-Німецьке підприємство "Житомир-Полісакс"

на постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 22.07.2005 р.

у справі № 11/4 НА

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-Німецьке підприємство "Житомир-Полісакс"

до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції (правонаступником є Державна податкова інспекція у м.Житомирі)

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

Позивачем заявлено вимоги про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Житомирської ОДПI №4174/23-4 від 06.08.2004 р. в частині зменшення суми бюджетного відшкодування на суму 359443,00 грн. та штрафних санкцій в розмірі 25330,00 грн.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 01.03.2005 р. позов задоволено.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 22.07.2005р. рішення суду першої інстанції скасовано, в позові відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання, з врахуванням уточнених вимог, про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції, з підстав неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права.

Відповідач у запереченнях на касаційну скаргу просив касаційну скаргу залишити без задоволення, представника у судове засіданні касаційної інстанції не направив, про час та місце розгляду справи повідомлявся. Справу розглянуто відповідно до вимог ч.4 ст.221 КАС України (2747-15) .

У справі здійснено заміну відповідача Житомирської ОДПI правонаступником Державною податковою інспекцією у м.Житомирі у зв'язку з реорганізацією податкових інспекцій.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Податковий кредит звітного періоду, згідно пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про ПДВ" (168/97-ВР) , складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем укладено договори купівлі-продажу з ТОВ "Вітекс" (продавець) та ПП "Лантан" (продавець) №12/06 від 03.06.2002 р. та №1-ПП-02 від 01.08.2002 р. відповідно, на поставку поліпропілену марки А4-71К. Передача товару за договорами підтверджується податковими накладними, на підставі яких зазначені в них суми податку на додану вартість (379223,29 грн.) позивачем віднесені до податкового кредиту у червні, липні, серпні 2002 р. згідно податкових декларацій.

Поставлена продавцями продукція оприбуткована позивачем по картках складського обліку та на синтетичному рахунку 05/1 "сировина та матеріали", розрахунки за поставлену продукцію проведено безготівковими операціями згідно платіжних доручень в повному обсязі.

Відповідно до пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України "Про ПДВ" (168/97-ВР) право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Судами встановлено, що на дату укладання договорів купівлі-продажу ТОВ "Вітекс" та ПП "Лантан" перебували на податковому обліку як платники податку на додану вартість. Доказів щодо визнання недійсними їх свідоцтв про реєстрацію станом на час прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, чи договорів купівлі-продажу та податкових накладних суду не надано.

Відповідно до п.1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку в випадках, визначених цим Законом.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

За таких обставин, судова колегія вважає висновки суду апеляційної інстанції, що неможливість проведення перевірок ТОВ "Вітекс" та ПП "Лантан" для встановлення факту віднесення до податкових зобов'язань і перерахування до бюджету ПДВ, сплаченого позивачем в ціні товару, є підставою для зменшення суми ПДВ заявленого до відшкодування, помилковими.

Суд першої інстанції встановивши, що суми податку, включені позивачем до складу податкового кредиту, підтверджені податковими накладними, які містять всі необхідні реквізити, та в яких зазначені саме ті товари, які були предметом договорів купівлі-продажу, а також іншими первинними документами, дійшов вірного висновку про відсутність в діях позивача порушень приписів Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) .

За таких обставин, судова колегія вважає, що касаційна скарга позивача підлягає задоволенню, постанова суду апеляційної інстанцій - скасуванню, а рішення місцевого господарського суду залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 226, 230 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-Німецьке підприємство "Житомир-Полісакс" задовольнити.

Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 22.07.2005 р. скасувати.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 01.03.2005 р. залишити в силі.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.