ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
01010, м. Київ, вул. Московська, 8
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 лютого 2007 р. № К-13248/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Федорова М.О.
суддів: Брайка А.I.
Голубєвої Г.К.
Карася О.В.
Рибченка А.О.
при секретарі судового засідання: Сорокіній Л.В.
за участю представників:
позивача: Каратєєва Любов Iванівна
Шелкович Олена Володимирівна
відповідача: Миронюк Тетяна Iванівна
Козичева Тетяна Юріївна
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Керченської міжрайонної державної податкової інспекції
на постанову Севастопольського апеляційного господарського
суду від 17.05.2005 р.
у справі № 2-15/1284-2005
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
"Iнфлот-Універсал", м. Керч
до Керченської міжрайонної державної податкової інспекції
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Iнфлот-Універсал"
звернулося до господарського суду Автономної республіки Крим з
позовом до Державної податкової інспекції у м. Керчі про визнання
недійсним податкового повідомлення-рішення ДПI у м. Керчі №
0002502301/0 від 17.06.2004р. про визначення позивачу податкового
зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств і
організацій, що належать до колективної власності в розмірі
864341,95 грн., в тому числі 283664,57 грн. основного платежу та
580677,38 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що законодавство України не
відносить до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових
платежів) авансові внески податку на прибуток при виплаті
дивідендів. Висновки відповідача про те, що в результаті порушення
позивачем вимог пп. 7.8.2. п. 7.8 ст. 7 Закону "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
виникла недоплата податку на
прибуток, позивач вважає такими, що не відповідають обставинам
справи. Неточність в заповненні строки 20-ої річної декларації з
податку на прибуток позивач вважає помилкою, а саму строку 20-ту -
довідковою. Стосовно нарахування ДПI пені за несвоєчасність сплати
податку, позивач посилається на пп. 16.3.1 п. 16.3 ст. 16 Закону
України № 2181, відповідно до якої нарахування пені закінчується у
день прийняття банком, обслуговуючим платника податків, платіжного
доручення на сплату суми податкового боргу. Крім того, на думку
позивача, відповідач повинен був визначити об'єкт оподаткування
(програмне забезпечення) у відповідності із встановленими
правилами його визначення.
Рішенням господарського суду Автономної республіки Крим від
11.03.2005р. у справі № 2-15/1284-2005 позов задоволено частково;
визнано недійсним повідомлення-рішення ДПI у м. Керчі №
0002502301/0 від 17.06.2004р. в частині донарахування податкового
зобов'язання з податку на прибуток в сумі 858901,27 грн., в тому
числі 279557,45 грн. основного платежу та 57934,82 грн. штрафних
(фінансових) санкцій. В решті частині позову відмовлено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 17.05.2005 р. рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що при сплаті податку на
прибуток позивачем не були порушені вимоги Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
При розгляді справи судами попередніх інстанцій досліджено
первинні документи та взято до уваги висновок
судово-бухгалтерської експертизи, де вказано, що зазначена
недоплата не впливає на розрахунки позивача з бюджетом з податку
на прибуток за 2003 рік, так як станом на 01.01.2003р. у позивача
була переплата з податку на прибуток в сумі 207200,00 грн.,
фактично сплачено авансових внесків за 2003 рік - 1400000,00 грн.
Не погоджуючись з рішенням та постановою судів першої та
апеляційної інстанцій, Керченська міжрайонна державна податкова
інспекція оскаржила їх в касаційному порядку.
В касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду від
17.05.2005р. та прийняти нове рішення яким відмовити позивачу у
позові, оскільки судом не були в повній мірі досліджені обставини
справи та порушені норми матеріального та процесуального права.
В обгрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається
на те, що судом апеляційної інстанції не досліджувалось питання
про нарахування та відображення в декларації про податок на
прибуток авансових внесків, нарахованих на суму виплачених
дивідендів та прирівняних до них платежів.
Також зазначається, що позивач порушив пп. 5.3.2 п. 5.3. ст.
5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
та відніс до складу валових витрат придбаних
основних фондів програмне забезпечення. Однак на момент перевірки
ці основні фонди не знаходились на балансі платника податку та не
включені ним до складу основних фондів.
Крім того на думку відповідача при сплаті податку на прибуток
позивач невірно зазначив розрахунковий рахунок, на який
сплачується податок, а отже, відповідно, сума податкового
зобов'язання була погашена невчасно.
Перевіривши правильність застосування судами першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права,
юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого
адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до пп. 7.8.3 п. 7.8 ст. 7 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
платник
податку - емітент корпоративних прав, державне некорпоратизоване,
казенне чи комунальне підприємство зменшує суму нарахованого
податку на прибуток звітного періоду на суму авансового внеску,
попередньо сплаченого протягом такого звітного періоду у зв'язку
із нарахуванням дивідендів згідно з підпунктом 7.8.2 цього пункту.
Підпунктом 7.8.4 пункту 7.8. статті 7 визначено, що у разі
коли за наслідками звітного періоду сума податкових зобов'язань
платника податку має від'ємне значення, сума авансового внеску,
попередньо сплаченого протягом такого звітного періоду у зв'язку
із нарахуванням дивідендів, додається у збільшення такого
від'ємного значення.
У разі коли сума такого авансового внеску перевищує суму
податкових зобов'язань підприємства - емітента корпоративних прав
за податком на прибуток такого звітного періоду, різниця
переноситься у зменшення податкових зобов'язань наступного
податкового періоду, а при отриманні від'ємного значення
податкового зобов'язання такого наступного періоду - на зменшення
податкових зобов'язань майбутніх податкових періодів.
Відповідно до пп. 7.8.8 п. 7.8 ст. 7 Закону авансовий внесок
з податку на прибуток підприємств, сплачений у зв'язку з
нарахуванням (сплатою) дивідендів, є частиною податку на прибуток
підприємств та не може розцінюватися як податок, який справляється
при репатріації дивідендів (їх сплаті на користь нерезидентів)
відповідно до норм статті 13 цього Закону або міжнародних
договорів України.
Стосовно віднесення позивачем до амортизаційних витрат
програмного забезпечення суд дійшов висновку про правильність
застосування судами попередніх інстанцій норм Закону № 334/94-ВР
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 Закону до складу валових
витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих)
протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією,
веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і
охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної
енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень,
установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.
Згідно пп. 8.1.1. Закону під терміном "амортизація" основних
фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення
витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення
скоригованого прибутку платника податку у межах норм
амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.
Пунктом 8.2.1. визначено, що під терміном "основні фонди"
слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником
податку для використання у господарській діяльності платника
податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з
дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та
вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичним або
моральним зносом.
До групи 4-ої основних фондів віднесені
електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного
оброблення інформації, їх програмне забезпечення, пов'язані з ними
засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи,
телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість
яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).
Правильність розрахунку амортизації підтверджується
судово-бухгалтерською експертизою.
В акті перевірки податкова інспекція не провела розрахунок
амортизаційних відрахувань і розрахунок не оспорює.
Посилання скаржника на Роз'яснення про відповідальність
платника податку за порушення терміну сплати сум податкових
зобов'язань при перерахуванні платником коштів на рахунки, які
відкрито не за місцем його реєстрації, неправильні коди бюджетної
класифікації тощо затверджений наказом Державної податкової
адміністрації України від 15 січня 2002 р. N 25 не беруться судом
до уваги, оскільки дане роз'яснення не зареєстроване в
Міністерстві юстиції України та не носить нормативний характер.
Підприємство своєчасно перерахувало 19.02.2003р. суму податку
на прибуток на бюджетний рахунок податку на прибуток, який в
казначействі значиться як балансовий рахунок 3111 "Надходження до
загального фонду державного бюджету", підприємство перерахувало на
вказаний рахунок і гроші потрапили на відповідний рахунок
відповідного району: №3111 - держбюджету. Але у зв'язку з тим, що
цей рахунок ділиться залежно від форми власності платників,
підприємство вказало форму власності: приватна, замість
колективна. Пізніше знов підприємство віднесли до приватної
власності. Але це ніяк не вплинуло на своєчасність надходження
грошових коштів до бюджету, а саме: до рахунку податку на прибуток
(3111) Держбюджету і бюджет фактично розпоряджався перерахованими
коштами з 19.02.2003 року.
Крім того згідно з пп. 16.3.1. п. 16.3 ст 16 Закону України
"Про порядок погашення заборгованості платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
нарахування
пені закінчується у день прийняття банком, обслуговуючим платника
податків, платіжного доручення на сплату суми податкового боргу.
Відповідно до ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд касаційної інстанції залишає
касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін,
якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили
порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні
судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи наведене, судові рішення судів першої та
апеляційної інстанцій є законними та обгрунтованими, у зв'язку з
чим підлягають залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд, -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Кременчуцької міжрайонної державної
податкової інспекції залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Автономної республіки Крим від
11.03.2005 р. та постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 17.05.2005 р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може
бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку,
передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий
(підпис)
Федоров М.О.
Судді
(підпис)
< span lang=UK style='font-sіze:12.0pt;font-famіly: "Tіmes
New Roman";mso-fareast-font-famіly:"MS Mіncho"'>Брайко А.I.
(підпис)
Голубєва Г.К.
(підпис)
Карась О.В.
(підпис)
Рибченко А.О.
З оригіналом згідно
Суддя Вищого адміністративного суду України М.О.Федоров