ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 лютого 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
Головуючого: судді Харченка В.В.
Суддів: Васильченко Н.В.
Кравченко О.О.
Матолича С.В.
Гончар Л.Я.
при секретарі: Коротких В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду
в м. Києві справу за касаційною скаргою приватного
науково-виробничого підприємства "АКам" на постанову
господарського суду Сумської області від 06 квітня 2006 року та
ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 04 липня
2006 року у справі за позовом Сумського обласного відділення Фонду
соціального захисту інвалідів до приватного науково-виробничого
підприємства "АКам" про стягнення 6 865,22 грн., -
в с т а н о в и л а :
У серпні 2005 року Сумське обласне відділення Фонду
соціального захисту інвалідів звернулося до суду з позовом до
приватного науково-виробничого підприємства "АКам" про стягнення 6
865,22 грн.
Постановою господарського суду Сумської області від 06
квітня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Харківського
апеляційного господарського суду від 04 липня 2006 року позовні
вимоги Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту
інвалідів задоволено.
В касаційній скарзі приватне науково-виробничого підприємства
"АКам" просить скасувати ухвалені судові рішення судів першої та
апеляційної інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду
першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм
матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду
України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи
скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про основи
соціальної захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 ) (875-12)
(зокрема
ст.ст. 17, 18, 19, 20 в редакції Законів № 204/94 ВР ( 204/94-ВР ) (204/94-ВР)
від 14.10.94 року, № 2606-IП ( 2606-14 ) (2606-14)
від 05.07.01 року, №
910-IУ ( 910-15 ) (910-15)
від 05.06.03 року, № 1771-IУ ( 1771-14 ) (1771-14)
від
15.06.04 року, № 2602-IУ ( 2602-14 ) (2602-14)
від 31.05.05 року),
Положенням про робоче місце інваліда і про порядок
працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою КМУ від
03.05.1995 року № 314 ( 314-95-п ) (314-95-п)
, Порядком сплати підприємствами
(об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до
відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку
та використанню цих коштів затвердженого Постановою Кабінету
Міністрів України № 1767 від 28.12.2001 ( 1767-2001-п ) (1767-2001-п)
року та
Положенням про Фонд України соціальної захищеності інвалідів
затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 92 від
18.07.1991 ( 92-91-п ) (92-91-п)
року.
Статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності
інвалідів в Україні" ( 875-12 ) (875-12)
встановлено, що для підприємств
(об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і
господарювання встановлюється норматив робочих місць для
забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох
відсотків від середньооблікової чисельності працюючих, а якщо
працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.
При цьому, згідно зі ст. 20 Закону України "Про основи соціальної
захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 ) (875-12)
підприємства
(об'єднання), установи і організації незалежно від форм власності
і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж
установлено нормативом, передбаченим частиною першою ст.19 цього
Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України
соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких
визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на
відповідному підприємстві (об'єднанні), в установі, організації за
кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Відповідно до п. п. 3, 14 Положення про робоче місця інваліда
і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою
Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 р. № 314 ( 314-95-п ) (314-95-п)
робоче місце інвалідів вважається створеним, якщо воно відповідає
встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної
нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю
представників МСЕК, органів Держнаглядоохоронпраці, громадських
організацій, інвалідів і введено в дію шляхом працевлаштування на
ньому інваліда. Відповідно до п.5 вищезгаданого Положення,
підприємства інформують центри зайнятості, місцеві органи
соціального захисту населення та відділення Фонду соціального
захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для
працевлаштування інвалідів.
Пунктом 14 зазначеного Положення також передбачено, що
підприємства, зокрема, інформують державну службу зайнятості та
місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі
місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця
інвалідів.
Тобто, на підприємство хоча і не покладається обов'язок
працевлаштовувати інвалідів, але покладається обов'язок створювати
та належним чином атестувати робочі місця для працевлаштування
інвалідів та інформувати про таку кількість створених робочих
місць органи працевлаштування інвалідів.
Отже, нормами чинного законодавства щодо соціальної
захищеності інвалідів в Україні конкретно визначений порядок
працевлаштування інвалідів.
З огляду на наведені приписи чинного законодавства про
порядок атестації та створення робочих місць інвалідів на
підприємстві працевлаштування інвалідів може здійснюватись
центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної
політики, органами місцевого самоврядування, громадськими
організаціями інвалідів лише за наявності отриманої від
підприємства інформації про проведену в установленому порядку
атестацію необхідної кількості робочих місць інвалідів на цьому
підприємстві відповідно до вимог нормативу, а також про вільні
робочі місця, на яких може використовуватись праця інвалідів.
Наказом Державного комітету статистики № 244 ( z0464-98 ) (z0464-98)
від
06.07.98 року затверджена форма статистичної звітності № 3-ПН
"Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад)", яка
подається підприємствами, установами та організаціями щомісячно на
адресу державної служби зайнятості.
Однак, відповідачем не додано до матеріалів справи
відповідних доказів щодо інформування центру зайнятості, місцевих
органів соціального захисту населення та відділення Фонду про
наявність на його підприємстві вільних робочих місць для
працевлаштування інвалідів, як це передбачено нормами чинного
законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні,
тому жодного інваліда названими органами не було направлено для
забезпечення працевлаштування.
Крім того, позивачем до місцевого господарського суду надано
копію листа Сумського міського центру зайнятості № 11/04/11 від
18.10.2005 року, з якого вбачається, що ПНВП "АКам" протягом 2004
року не надавалися звіти за формою 3-ПН, в яких були вказані
вільні робочі місця та вакантні посади для інвалідів.
Отже, відповідач у 2004 році не здійснив передбачених чинним
законодавством заходів щодо атестування робочого місця інваліда,
що необхідно для забезпечення його працевлаштування відповідно до
нормативу робочих місць, встановленого підприємству на підставі
ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів
в Україні" ( 875-12 ) (875-12)
, тобто не створив умов для працевлаштування
інвалідів та не вжив заходів щодо інформування вищезазначених
органів про наявну можливість працевлаштування інвалідів на
підприємстві відповідача.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суди першої та
апеляційної інстанції вірно встановили фактичні обставини справи,
ретельно дослідили наявні докази, дали їм належну оцінку та
прийняли законне та обгрунтоване рішення у відповідності з
вимогами матеріального та процесуального права.
Оскільки судове рішення відповідає вимогам матеріального та
процесуального права, то воно не може бути скасоване чи змінене з
підстав, наведених в касаційній скарзі.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 224, 231 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу приватного науково-виробничого підприємства
"АКам" залишити без задоволення, а постанову господарського суду
Сумської області від 06 квітня 2006 року та ухвалу Харківського
апеляційного господарського суду від 04 липня 2006 року - без
змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та у порядку
визначеними ст.ст. 237 - 239 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Судді (підписи)
З оригіналом згідно
Суддя Вищого адміністративного
суду України Харченко В.В.