ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 лютого 2007 року. м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
головуючого - судді Цуркана М. I.,
суддів: Амєліна С.Є., Гуріна М.I., Кобилянського М.Г.,
Юрченка В.В.,
при секретарі - Проценко О.О.,-
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста
Луганська на рішення Жовтневого районного суду міста Луганська від
09 грудня 2003 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області
від 10 березня 2004 року у справі за скаргою ОСОБА_1на дії
посадових осіб Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому
районі міста Луганська (далі - УПФ України), -
встановила
У травні 2003 року ОСОБА_1 звернувся зі скаргою на дії
посадових осіб УПФ України. Вказував на неправомірну відмову
відповідача, провести перерахунок пенсії, отриманою ним, як
працівником льотного складу цивільної авіації, на підставі заяви,
яка була подана ним 11 грудня 2002 року, згідно закону України
"Про внесення змін в деякі закони України" ( 1222-14 ) (1222-14)
№ 1222
від 17 листопада 1999 року , просив суд визнати дії
посадових осіб УПФ України неправомірними, зобов'язати їх провести
перерахунок пенсії відповідно з нормами вказаного закону.
Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 10 березня
2004 року залишено без змін рішення Жовтневого районного суду
міста Луганська від 09 грудня 2003 року, яким скаргу задоволено.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної
інстанцій, УПФ України оскаржило їх у касаційному порядку. Вважає,
що судові рішення постановлені з порушенням норм матеріального та
процесуального права. А саме в тому, що суди не примінили
законодавство, яке слід було примінити - ч. 3 ст. 53 Закону
України "Про пенсійне забезпечення" ( 1788-12 ) (1788-12)
. Вважає, що
неправильні висновки суду про те, що право на перерахунок пенсії
ОСОБА_1 з'явилося відповідно до ч. 3 ст. 53 і ст. 54 Закону
України "Про пенсійне забезпечення" ( 1788-12 ) (1788-12)
, який визначає
порядок нарахування пенсій.
Просить судові рішення скасувати і направити справу на новий
судовий розгляд.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду
України, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність
застосування судами норм матеріального та процесуального права,
правильність правової оцінки обставин у справі, у межах,
визначених ст. 220 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів вважає,
що касаційну скаргу слід задовольнити, рішення Жовтневого
районного суду міста Луганська від 09 грудня 2003 року та ухвалу
Апеляційного суду Луганської області від 10 березня 2004 року
скасувати, а справу направити на новий розгляд з таких підстав.
Задовольняючи скаргу, суди виходили з доведеності факту
незаконного зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 у жовтні 2001 року.
Однак з таким висновком погодитися не можна, виходячи з
наступного.
Законом України "Про внесення змін до деяких Законів України"
( 1222-14 ) (1222-14)
від 17 листопада 1999 року частину 3 статті 53 Закону
України "Про пенсійне забезпечення" ( 1788-12 ) (1788-12)
було викладено в
такій редакції: "Працівникам льотно-випробного складу та особам
льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотам,
штурманам, бортінженерам, бортрадистам, льотчикам-наглядачам) і
бортоператорам, які виконують спеціальні роботи в польотах, пенсії
обчислюються з середньомісячного заробітку за роботу, що дає право
на пенсію за вислугу років (частина перша статті 64 та статті 65,
66, 69), одержуваного перед її припиненням, і призначаються в
розмірах, передбачених частинами першою-третьою, шостою статті 19
та статтею 21 цього Закону для пенсій за віком, і не можуть
перевищувати 85 процентів заробітку для працівників
льотно-випробного складу та 75 процентів заробітку для осіб
льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів,
штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів,
льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні
роботи в польотах. При цьому розмір пенсії для осіб льотних
екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів,
бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів)
і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах, не
може перевищувати дві з половиною величини середньої заробітної
плати працівників, зайнятих в галузях економіки України, за
календарний рік, що передує місяцю, з якого призначається пенсія".
Зазначеним Законом передбачено, що дія статті 53 Закону
України "Про пенсійне забезпечення" ( 1788-12 ) (1788-12)
(у новій редакції)
поширюється на працівників із числа осіб льотних екіпажів
повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів,
бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів)
і бортоператорів, які виконували спеціальні роботи в польотах, які
вийшли на пенсію до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до підпункту "в" пункту 7 постанови Кабінету
Міністрів України № 418 від 21 липня 1992 ( 418-92-п ) (418-92-п)
року під
час підвищення пенсій відповідно до рішень Уряду України
середньомісячний заробіток, з якого призначається
(перераховується) пенсія відповідно до підпунктів "а" і "б" цього
пункту, збільшується на коефіцієнт зростання середньої заробітної
плати працівників народного господарства за місяць, що передує
місяцю, з якого перераховуються пенсії, порівняно з середньою
заробітною платою працівників народного господарства, яка
враховувалася під час призначення (перерахунку) пенсії.
За таких обставин положення зазначеного підпункту
застосовуються лише в разі, коли рішення про підвищення пенсій
приймає Уряд України.
28 березня 2002 року Кабінет Міністрів України прийняв
постанову № 374 "Про підвищення розмірів пенсій, призначених
відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний
захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської
катастрофи" , а також пенсій, призначених відповідно до інших
законів України, які раніше не підвищувались" ( 374-2002-п ) (374-2002-п)
. Дія
цієї постанови поширюється на пенсії, призначені працівникам
льотно-випробного складу авіації та особам льотних екіпажів
повітряних суден цивільної авіації відповідно до частини 3 статті
53 Закону України "Про пенсійне забезпечення" ( 1788-12 ) (1788-12)
, і
передбачає збільшення пенсій з 1 квітня 2002 року непрацюючим
пенсіонерам на 12 відсотків.
Iнших рішень Уряд України після внесення 17 листопада 1999
року змін до статті 53 Закону України "Про пенсійне забезпечення"
( 1788-12 ) (1788-12)
, про підвищення розміру пенсії працівникам льотного
складу цивільної авіації не приймав.
Як видно із матеріалів справи, що в 1996 році ОСОБА_1 було
призначено пенсію за вислугу років як працівнику льотного складу
цивільної авіації; у 1999 році він реалізував своє право на
призначення пенсії відповідно до статті 53 Закону України "Про
пенсійне забезпечення" ( 1788-12 ) (1788-12)
(у редакції Закону від 17
листопада 1999 року) - пенсію було розраховано із застосуванням
коефіцієнта зростання середньої заробітної плати працівників
народного господарства станом на листопад 1999 року й розмір
пенсії було обмежено двома з половиною величинами середньої
заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки
України, за календарний рік, що передує місяцю, з якого
призначається пенсія. Розмір пенсії становив 434 грн. 58 коп.
У червні 2001 року за заявою ОСОБА_1 про перерахунок пенсії з
01 січня 1981 по 31 грудня 1985 рік, управлінням було допущено
помилку і застосовано коефіцієнт зростання середньої заробітної
плати працівників народного господарства на момент звернення за
перерахунком, а не на момент призначення пенсії, що призвело до
остаточного встановлення пенсії в розмірі 607 грн. 90 коп. -
більшого, ніж належало.
Враховуючи наведене, виправлення в липні 2001 року помилки й
приведення розміру пенсії позивача у відповідність із вимогами
чинного законодавства не може вважатися порушенням права ОСОБА_1
на пенсійне забезпечення.
З урахуванням викладеного в судових інстанцій не було
законних підстав для задоволення позову ОСОБА_1
Зважаючи на те, що судовими інстанціями обставини справи
встановлені повно й правильно, однак допущено помилку в
застосуванні норм матеріального права, - відповідно до ч. 3 ст.
243 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
оскаржувані судові рішення підлягають
скасуванню з ухваленням постанови про відмову в задоволенні
позову.
Керуючись статтями 241-243 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів Вищого
адміністративного суду України,
УХВАЛИЛА:
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в
Жовтневому районі міста Луганська задовольнити.
Рішення Жовтневого районного суду міста Луганська від 09
грудня 2003 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області
від 10 березня 2004 року скасувати, а справу направити на новий
судовий розгляд до Жовтневого районного суду міста Луганська.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і
оскарженню не підлягає.
ГОЛОВУЮЧИЙ : Цуркан М. I.
СУДДI : Амєлін С.Є.
Гурін М.I.
Кобилянський М.Г.
Юрченко В.В.