ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 лютого 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого - судді Харченка В.В., суддів: Васильченко
Н.В., Гончар Л.Я., Кравченко О.О., Матолича С.В., при секретарі
Мельник I.М., за участі представника позивача Вишневського К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державної податкової інспекції в місті Полтава на рішення
Господарського суду Полтавської області від 17 лютого 2005 року та
постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду
від 19 квітня 2005 року у справі за позовом приватного
підприємства "Ласкава" до Державної податкової інспекції в місті
Полтава та відділення Державного казначейства у місті Полтава про
стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, -
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 17
лютого 2005 року, залишеним без змін постановою Київського
міжобласного апеляційного господарського суду від 19 квітня 2005
року позовні вимоги приватного підприємства "Ласкава" до Державної
податкової інспекції в місті Полтава та відділення Державного
казначейства у місті Полтава про стягнення бюджетної
заборгованості з податку на додану вартість за жовтень 2004 року
було задоволено та стягнуто з Державного бюджету України через
відділення Державного казначейства у місті Полтава 113685грн.
Зазначені судові рішення вмотивовані посиланням на підпункти
7.7.1 та 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 та пункт 8.1 статті 8 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
. Суди
першої та апеляційної інстанцій дійшли висновків, що здійснення
позивачем у зазначеному звітному періоді експортних операцій
підтверджується вантажними митними деклараціями, існування
договірних відносин з нерезидентом підтверджено
зовнішньоекономічним контрактом, надходження та зарахування на
валютний рахунок валютної виручки підтверджено банківськими
довідками, одержання органом державної податкової служби
податкових декларацій та розрахунків експортного відшкодування
підтверджується матеріалами справи.
Не погоджуючись з зазначеними рішеннями ДПI у м.Полтава
звернулася з касаційною скаргою, у якій просить рішення
Господарського суду Полтавської області від 17 лютого 2005 року та
постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду
від 19 квітня 2005 року скасувати та прийняти рішення про відмову
у задоволенні позовних вимог.
Касаційна скарга вмотивована посиланнями на порушення норм
матеріального та процесуального права, зокрема тією обставиною, що
скаржником було винесене податкове повідомлення - рішення
№0000792305/0 від 17.12.2004р., у відповідності до якого було
зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за
жовтень 2004 року, зазначене рішення було оскаржене позивачем у
судовому порядку, рішення про визнання його недійсним станом на
час розгляду справи законної сили не набрало.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду
України, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги
колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з частиною 2 статті 220 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд
касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та
апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому
може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального
права, на які не було посилання в касаційній скарзі.
Згідно п.1.8. ст. 1 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
бюджетне відшкодування є сума, що підлягає
поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною
сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до п.п.7.7.3. п.7.3. ст.7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
у разі коли за
результатами звітного періоду сума, визначена як різниця між
загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з
будь-якою поставкою товарів
інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до
бюджету. Питання від'ємного значення суми поширюється тільки на
окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у
залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб.
Згідно з п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податковий кредит звітного
періоду складається із сум податків, сплачених
платником податків в звітному періоді у зв'язку з придбанням
товарів , вартість яких відноситься до складу
валових витрат виробництва і основних фондів або
нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Тобто до складу податкового кредиту звітного періоду
відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при їх придбанні,
якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання
товару до складу валових витрат відповідно до вимог ст.5 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
При цьому для вказаного віднесення відповідних сум податків,
сплачених в ціні товару, до податкового кредиту платника податку,
який придбав зазначений товар, Законом України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не передбачено умов про сплату цих
сум до бюджету. Статтею 7 зазначеного Закону передбачено лише
обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну, а у
разі імпорту товарів на митну територію України документом, що
посвідчує право на отримання податкового кредиту вважається
вантажна митна декларація, яка підтверджує сплату податку на
додану вартість.
Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті
податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні
наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою
для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на
додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені
законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі
документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Посилання скаржника на те, що скаржником було винесене
податкове повідомлення - рішення №0000792305/0 від 17.12.2004р., у
відповідності до якого було зменшено бюджетне відшкодування з
податку на додану вартість за жовтень 2004 року, колегією суддів
не приймаються з огляду на таке.
Згідно з підпунктом 5.2.4 пункту 5.2 статті 5 Закону України
"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
при
зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання
недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання
вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та
прийняття відповідного рішення.
Отже, зменшення суми бюджетного відшкодування є неузгодженим
до винесення остаточного судового рішення за результатами
оскарження податкового повідомлення - рішення, у зв'язку з чим
колегією суддів не приймаються посилання скаржника на оскарження
повідомлення - рішення №0000792305/0 від 17.12.2004р., як на
підставу для відмови у здійсненні бюджетного відшкодування.
У зв'язку з цим посилання суду апеляційної інстанції на те,
що узгодження такого зобов'язання визначеного оскаржуваним
рішенням у майбутньому може бути підставою для перегляду рішення
по справі про відшкодування за нововиявленими обставинами
вбачаються колегією суддів правомірними.
Крім того, колегія суддів враховує те, що згідно з постановою
Господарського суду Полтавської області від 21 грудня 2006 року
повідомлення - рішення №0000792305/0 від 17.12.2004р. визнано
недійсним. Вказана постанова Господарського суду Полтавської
області від 21 січня 2006 року набрала законної сили станом на час
розгляду справи.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить висновку про
відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та
скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224
КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів Вищого адміністративного
суду України -
ухвалила:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в місті
Полтава залишити без задоволення, рішення Господарського суду
Полтавської області від 17 лютого 2005 року та постанову
Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 19
квітня 2005 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає крім як з підстав, у строки та в порядку,
передбаченими ст.ст. 237 - 239 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий /підпис/ В.В. Харченко
Судді /підпис/ Н.В. Васильченко
/підпис/ Л.Я. Гончар
/підпис/ О.О. Кравченко
/підпис/ С.В. Матолич
З оригіналом вірно суддя Н.В.Васильченко