ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 лютого 2007 р. м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого - судді Харченка В.В., суддів Васильченко
Н.В., Гончар Л.Я., Кравченко О.О., Матолича С.В., при секретарі
Мельник I.М., за участі представника позивача Валер'янова П.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
виконавчого комітету Тернопільської міської ради на постанову
Львівського апеляційного господарського суду від 27 липня - 2
серпня 2005 року по справі за позовом приватного підприємства
"Давид" до виконавчого комітету Тернопільської міської ради, 3-я
особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні позивача
Тернопільська обласна організація ТСО України про визнання
недійсним та скасування рішення виконавчого комітету
Тернопільської міської ради -
в с т а н о в и л а:
Приватне підприємство "Давид" у лютому 2005 р. звернулось в
господарський суд Тернопільської області з позовом до виконавчого
комітету Тернопільської міської ради про визнання недійсним та
скасування рішення відповідача № 13 від 13.03.2005 р. та
зобов'язати відповідача видати ПП "Давид" дозвіл на будівництво
(капітальний ремонт та переобладнання) елінгу водної станції
морської школи ТСО України в порядку, передбаченому Законом
України "Про планування та забудову територій".
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 18
травня 2005 року у задоволенні позову відмовлено. В основу
вказаного рішення суду першої інстанції покладено висновки про те,
що відповідно до ст. 24 зазначеного Закону для отримання дозволу
на будівництво (з приводу чого виник спір) позивач, серед іншого
повинен був надати документ, що засвідчує право власності чи
користування земельною ділянкою, або документ про згоду власника
земельної ділянки на забудову цієї ділянки, однак вказані
документи ПП "Давид" ні відповідачу, ні суду не надав.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
27.07 - 02.08.2005 р. вказане рішення господарського суду
скасоване. Прийнято нове рішення, яким позов ПП "Давид"
задоволений частково. Визнано недійсним з моменту його прийняття
рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради від
13.01.2005 р. № 13. Позов в частині зобов'язання виконавчого
комітету Тернопільської міської ради видати ПП "Давид" дозвіл на
будівництво (капітальний ремонт та переобладнання) елінгу водної
станції морської школи ТСО України в порядку, передбаченому
Законом України "Про планування та забудову територій" ( 1699-14 ) (1699-14)
залишений без розгляду.
Приймаючи постанову про скасування рішення суду першої
інстанції, апеляційний господарський суд послався на те, що
виконком Тернопільської міської ради прийняв рішення про відмову
в наданні дозволу ПП "Давид" на будівництво об'єкту містобудування
з порушенням встановленого законом порядку.
В касаційній скарзі відповідач по справі - виконавчий комітет
Тернопільської міської ради просить скасувати постанову
Львівського апеляційного господарського суду від 27.07 -
02.08.2005 р., залишивши в силі рішення господарського суду
Тернопольської області від 18.05.2005 р., посилаючись на порушення
судом апеляційної інстанції норм матеріального права.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи
касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає
задоволенню із наступних міркувань.
Як вбачається із матеріалів справи, рішенням господарського
суду Тернопільської області від 16.06.2004 р., яке залишено без
змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від
02.11.2004 р. у справі № 12/83-829 зобов'язано виконавчий комітет
Тернопільської міської ради розглянути на черговому засіданні
питання щодо надання ПП "Давид" дозволу на будівництво
(капітальний ремонт та переобладнання) елінгу водної станції
морської школи ТСО України.
Прийнятими судовими рішеннями встановлено, що звернення ПП
"Давид" відповідає всім вимогам статті 24 Закону України "Про
планування та забудову територій" ( 1699-14 ) (1699-14)
.
При таких обставинах суд апеляційної інстанції обгрунтовано
дійшов висновку про те, що звернення ПП "Давид" до міськвиконкому
відповідає встановленим Законом "Про планування та забудову
територій" ( 1699-14 ) (1699-14)
вимогам.
Так, згідно ч. 1 ст. 24 наведеного вище Закону, фізичні та
юридичні особи, які мають намір здійснювати будівництво об'єктів
містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві
власності чи користування, зобов'язані отримати від виконавчих
органів відповідних рад, Київської та Севастопольської міської
державної адміністрацій, у разі делегування їм таких повноважень
відповідними радами, дозвіл на будівництво об'єкта містобудування.
Для цього зазначені особи повинні подати до зазначених органів
відповідну письмову заяву. До заяви додається документ, що
засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або
документ про згоду власника земельної ділянки на забудову цієї
ділянки (ч. 2, 3 вищенаведеної Статті). Такий дозвіл на
будівництво дає право замовникам на отримання вихідних даних на
проектування, здійснення проектно-вишукуваних робіт та отримання
дозволу на виконання будівельних робіт у порядку, визначеному цим
Законом (ч. 5 ст. 24 Закону) . Дозвіл на будівництво надається на
підставі комплексного висновку щодо відповідності запропонованого
будівництва містобудівній документації, державним будівельним
нормам, місцевим правилам забудови. У разі надання негативного
комплексного висновку заінтересованим особам також надаються
роз'яснення та відповідні рекомендації (ч. б, 9 ст. 24 Закону).
Згідно зч. 2 ст. 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
органи
державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові
особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у
спосіб, що передбачені Конституцією України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та
законами України.
Щодо тверджень відповідача у касаційній скарзі, що надання
дозволу призведе до порушення вимог до природоохоронних зон,
встановлених Водним кодексом України ( 213/95-ВР ) (213/95-ВР)
, то воно не
грунтується на вимогах водного законодавства та матеріалах справи.
Відповідно до ст. 88 Водного кодексу України ( 213/95-ВР ) (213/95-ВР)
з
метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і
засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо
озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон
виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. У межах
існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється
з урахуванням конкретних умов, що склалися. Згідно з ст. 89 даного
Кодексу, прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з
режимом обмеженої господарської діяльності. У прибережних захисних
смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється,
зокрема, будівництво будь-яких споруд (крім
гідротехнічних,гідрометричних та лінійних), у тому числі баз
відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів. Об'єкти, що
знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись,
якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для
експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим
режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних
захисних смуг.
Позивач звернувся за отриманням дозволу на проведення
капітального ремонту та реконструкції вже існуючого в межах
прибережної захисної зони об'єкту нерухомого майна, а не для
нового будівництва. Крім цього, ст . 89 Водного кодексу України
( 213/95-ВР ) (213/95-ВР)
забороняється лише будівництво будь-яких
споруд, крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних. В той же
час, згідно державних будівельних норм України, а саме ДБН Д.
1.1-1-2000, в редакції наказу Держкомбуду України від 07.05.2002
року № 80 ( v0080509-02 ) (v0080509-02)
, об'єкти будівництва розрізнено на
будівлі (виробничий комплекс або цех, склад, житловий будинок
тощо) та споруди (міст, тунель, платформа тощо). Такий же
розподіл будівельних об'єктів міститься й в наказі Держкомстату
України від 29.08.2003 року № 278 ( v0278202-03 ) (v0278202-03)
. Таким чином,
враховуючи вищенаведений розподіл об'єктів будівництва, відсутні
підстави вважати, що орендований об'єкт, за дозволом на
реконструкцію та капітальний ремонт якого звернувся позивач,
відноситься до споруд, будівництво яких відповідно до п. 4 ч. 2
ст. 89 Водного кодексу України забороняється в прибережній
захисній смузі.
Крім цього, також слід відзначити, що відповідачем прийнятті
оспорюваного рішення порушено встановлений ст. 24 Закону України
"Про планування і забудову територій" ( 1699-14 ) (1699-14)
порядок розгляду
заяви позивача про видачу дозволу на будівництво об'єкту
містобудування, зокрема дане рішення прийнято без отримання
комплексного висновку щодо відповідності запропонованого
будівництва містобудівній документації, державним будівельним
нормам, місцевим правилам забудови, наявність якого є обов'язковою
передумовою для розгляду питання про надання дозволу на
будівництво. При чому, в разі надання негативного комплексного
висновку заінтересованим особам також надаються письмові
роз'яснення та відповідні рекомендації.
Колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної
інстанції, що позивач не надав суду достатні матеріали для
прийняття рішення щодо обгрунтованості заявлених позовних вимог в
частині зобов'язання міськради розглянути питання про надання
позивачу дозволу на будівництво (капітальний ремонт та
переобладнання), а тому обгрунтовано в цій частині прийнято
рішення про залишення позову без розгляду.
Колегія суддів дійшла висновку, що судом апеляційної
інстанції повно та всебічно досліджені наявні матеріали справи,
вірно дана юридична оцінка фактичним обставинам справи, до спірних
правовідносин вірно застосовані норми матеріального права.
При прийнятті рішення судом апеляційної інстанції порушень
норм процесуального права, які призвели або могли б призвести до
неправильного вирішення справи не вбачається.
Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної інстанції залишає касаційну
скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає,
що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм
матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень
чи вчиненні процесуальних дій.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224
КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів Вищого адміністративного
суду України,-
УХВАЛИЛА:
Касаційну скаргу Тернопільської міської ради залишити без
задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського
суду від 27 липня - 2 серпня 2005 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, і
оскарженню не підлягає, крім, як з підстав, у порядку та у строки,
передбачені ст.ст.237-239 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий В.В. Харченко
Судді Н.В. Васильченко
Л.Я. Гончар
О.О. Кравченко
С.В. Матолич