Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого - судді  Ліпського Д.В.,

суддів: Амєліна С.Є.,Гуріна М.I.,Кобилянського М.Г.,Юрченка В.В.,

секретар: Мудрицька Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1до Конституційного Суду України про визнання дій неправомірними, поновлення порушеного права та стягнення коштів за листками непрацездатності за касаційною скаргою Конституційного Суду України на постанову Печерського районного суду м.Києва від 4 квітня 2006 року та на ухвалу Апеляційного суду м.Києва від 18 вересня 2006 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Конституційного Суду України про визнання дій неправомірними, поновлення порушеного права та стягнення коштів за листками непрацездатності.Свої вимоги мотивував тим, що оплатити дні по листку непрацездатності з 21 листопада 2005 року по 12 грудня 2005 року і по листку непрацездатності з 13 грудня 2005 року по 30 грудня 2005 року бухгалтерія суду йому відмовила з посиланням на вказівку в.о. Голови Конституційного Суду України Євграфова П.Б., оскільки лікарняний листок був закритий 18 листопада 2005 року, а подальші дні непрацездатності не підлягають оплаті, оскільки на цей час у нього закінчився термін перебування на посаді судді. Просив зобов'язати Конституційний Суд України прийняти до оплати та провести оплату у стовідсотковому розмірі час лікування за листками непрацездатності з 21 листопада 2005 року по 12 грудня 2005 року, з 13 грудня 2005 року по 30 грудня 2005 року. В подальшому позивач уточнив свої позовні вимоги та просив зобов'язати відповідача прийняти до оплати листки непрацездатності, стягнути з відповідача суму у розмірі 13595,61 грн. У зв'язку з інфляцією та затримкою виплат за листками непрацездатності просив стягнути з відповідача грошову компенсацію у сумі 586,69 грн.  за період з листопада 2005 року по березень 2006 року.

Ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 18 вересня 2006 року залишена без змін постанова Печерського районного суду м.Києва від 4 квітня 2006 року, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов'язано відповідача прийняти до оплати листки непрацездатності та виплатити 13790, 08 грн. по вказаним листкам непрацездатності. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями відповідач  звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України. В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Печерського районного суду м.Києва від 4 квітня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду м.Києва від 18 вересня 2006 року, ухвалити нове рішення, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального права, а саме : висновки судів суперечать фактичним даним у справі, які досліджувалися в суді; неправильно застосовані норми Конституції України (254к/96-ВР) , Закону України "Про Конституційний Суд України" (422/96-ВР) , Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" (2240-14) , порушено ст.ст. 2, 52, 74, 81, 86, 159, 161, 163, 190, 200, 206 КАС України (2747-15) .

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України,  перевіривши доводи касаційної скарги за матеріалами справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що на момент прийняття рішення 3 листопада 2005 року з'їздом суддів України про припинення повноважень ОСОБА_1 та виходом його у відставку, позивач перебував на лікарняному. На момент розгляду справи судом, наказ про звільнення позивача з посади в зв'язку з припиненням його повноважень судді Конституційного Суду України та відставкою був відсутній, та не проведений остаточний розрахунок, оскільки трудова книжка позивача знаходилася у відділі кадрів Секретаріату Конституційного Суду України.

Враховуючи наведене, суди дійшли до правильного висновку про те, що листки непрацездатності серія НОМЕР_1 і серія НОМЕР_2 підлягають прийняттю, оскільки вказані листки непрацездатності є продовженням лікарняного, виданого за період з 3 листопада 2005 року по 18 листопада 2005 року, який був оплачений відповідачем.

Висновок суду про продовження терміну лікування ОСОБА_1 після 18 листопада 2005 року грунтується на тому, що після амбулаторного лікування йому було призначене лікування в умовах стаціонару. Відповідач у судовому засіданні зазначених обставин не спростував.

Тому, судом першої інстанції обгрунтовано задоволено частково позовні вимоги ОСОБА_1, а судом апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції - залишено без змін.

Доводи касатора про те, що висновки судів суперечать фактичним даним справи, які досліджувалися у суді та неправильне застосування норм Конституції України (254к/96-ВР) та Законів, не знайшли свого підтвердження, а тому колегією суддів не приймаються до уваги.

Відповідно до ст. 220 КАС України (2747-15) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Колегія суддів приходить до висновку, що обставини у справі встановлені повно та всебічно, а прийняті рішення належним чином мотивовані.

Оскільки оскаржувані судові рішення постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального закону, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 230 КАС України (2747-15) , колегія суддів  -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Конституційного Суду України  залишити без задоволення, а ухвалу Апеляційного суду м.Києва від 18 вересня 2006 року та постанову Печерського районного суду м.Києва від 4 квітня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1до Конституційного Суду України про визнання дій неправомірними, поновлення порушеного права та стягнення коштів за листками непрацездатності - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст.ст. 237 КАС України (2747-15) .