К/С № К-11296/06
ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.02.2007 р. м. Київ
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого судді Пилипчук Н.Г.
суддів Брайка А.I.
Ланченко Л.В.
Нечитайла О.М.
Степашка О.I.
при секретарі: Iльченко О.М.
за участю представника
позивача: Босака О.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.
Львова
на рішення Господарського суду Львівської області від
05.03.2005 р.
та постанову Львівського апеляційного господарського суду
від 16.08.2005 р.
у справі № 5/269-25/17
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрок
плюс"
до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.
Львова
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Львівської області від
05.08.2005р., залишеним без змін постановою Львівського
апеляційного господарського суду від 16.08.2005 р., задоволено
повністю позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю
"Юрок плюс". Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення
ДПI в Шевченківському районі м. Львова від 28.01.2005 року
№0000522320/0/2366. Стягнуто з Державної податкової інспекції у
Шевченківському районі м. Львова на користь Товариства з обмеженою
відповідальністю "Юрок плюс" 203 грн. судових витрат (з яких: 85
грн. відшкодування сплаченого державного мита за розгляд справи
судом та 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення
судового процесу).
Судові рішення мотивовані тим, що позивач не порушував
податкового законодавства при віднесенні по господарській операції
сплаченого ПДВ до податкового кредиту та заявлення до бюджетного
відшкодування від'ємного значення з ПДВ.
ДПI у Шевченківському районі м. Львова подала касаційну
скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити
нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Посилається на порушення судами вимог ст. 43 та 101 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
та п. 1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
. Суди дійшли неправомірно висновку про
право позивача на бюджетне відшкодування, не встановивши джерела
такого відшкодування. Законодавством передбачено, що однією з
обов'язкових підстав включення сум до податного кредиту з податку
на додану вартість є сплата цим сум до Державного бюджету України.
Позивач у своїх письмових запереченнях на касаційну скаргу та
його представник в судовому засіданні просять касаційну скаргу
залишити без задоволення, а судові рішення - без змін, як законні
та обгрунтовані.
Відповідач, належним чином повідомлений про час та місце
розгляду справи, свого представника в судове засідання не
направив.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника
позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи,
судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено таке.
Актом позапланової документальної перевірки з питань
відшкодування з бюджету податку на додану вартість за
травень-листопад 2004 року № 53/23-416/30994872 від 26.01.2005 р.
зафіксовано порушення позивачем вимог п.п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4
ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (із змінами та
доповненнями), яке полягало у безпідставному віднесенні до складу
податкового кредиту 908986,61 грн. при здійсненні господарської
операції з експорту "Вет-блу" шкірсировини, яку він придбавав у
ТОВ "Веста". При цьому податкова інспекція виходила з того, що ТОВ
"Веста" не є виробником шкірсировини, а придбало цю сировину у ПП
"Надра", яке не звітує з питань нарахування та сплати податку на
додану вартість з липня 2004 року, у відношенні його директора
порушено кримінальну справу по факту ухилу від сплати ПДВ. Таким
чином, джерело бюджетного відшкодування відсутнє, отже, позивач не
вправі вимагати відшкодування з бюджету згаданих вище сум ПДВ.
На підставі акту перевірки ДПI у Шевченківському районі м.
Львова прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000522320/0/2366
від 28.01.2005р., яким визначено завищення бюджетного
відшкодування з ПДВ у розмірі 532186, 27 грн.
Суд касаційної інстанції погоджується з позицією судів
попередніх інстанцій про неправомірність висновків податкового
органу стосовно відсутності права у позивача на включення до
податкового кредиту сплаченого ПДВ на підставі податкових
накладних, виданих ТОВ "Веста".
Як було встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі
договору позивача з ТОВ "Веста" № 39с/04 від 02.01.2004 р. позивач
отримав від ТОВ "Веста" шкіряну сировину на умовах, передбачених
договором, та здійснив оплату вказаного товару, що підтверджується
відповідними платіжними дорученнями, в тому числі ПДВ загальною
сумою 908986,61 грн.
Сума податку на додану вартість на підставі податкових
накладних, виданих ТОВ "Веста", включена позивачем до податкового
кредиту у травні-листопаді 2004 року та відображена у відповідних
податкових деклараціях.
Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(в редакції, чинній на
час формування позивачем спірного податкового кредиту) податковий
кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених
(нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з
придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до
складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи
нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
За приписами п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
право на віднесення до податкового
кредиту сум ПДВ сплачених (нарахованих) платником податку у
звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг),
вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва
(обігу), виникає за правилом першої події: або фактична сплата
коштів продавцю в оплату придбаних товарів (робіт, послуг), або
отримання податкової накладної в якій зазначені суми ПДВ, що
засвідчує факти придбання платником податків товару (робіт,
послуг).
Згідно із п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 цього ж закону не
дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по
сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.
Таким чином, виходячи із приписів вищевказаної норми закону,
тільки відсутність податкової накладної безспірно позбавляє
платника податку права на включення до податкового кредиту
сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку
з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до
складу валових витрат.
Виходячи із приписів абз. 2 п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного
закону підставою для відповідальності платника податку є
непідтвердження сум податку, включеного ним до податкового
кредиту, на момент перевірки платника.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем дотримано вимог
законодавства щодо формування податкового кредиту за спірні
періоди. Податок на додану вартість по операціям з отримання
товару від ТОВ "Веста" позивачем сплачений, від продавця товару
отримані податкові накладні, що, за приписами законодавства,
підтверджують факти придбання позивачем (платником податку) товару
(робіт, послуг), податкові накладні відображені у книзі обліку
придбання товарів (робіт, послуг). За наявності податкових
накладних, виписаних особою, зареєстрованою як платник податку на
додану вартість, у позивача виникло право на податковий кредит.
Позивачем надані до перевірки податкові накладні.
Відсутність вини позивача виключає покладення на нього
будь-якої відповідальності за несплату продавцями товару податків.
Невиконання іншими продавцями товару вимог податкового
законодавства щодо сплати податків не позбавляє покупця права на
формування податкового кредиту зі сплаченого ним податку на
додану вартість та не позбавляє права заявляти до бюджетного
відшкодування від'ємного значення ПДВ за результатами звітного
періоду.
Враховуючи наведене, висновки судів попередніх інстанцій
узгоджуються з обставинами у справі та відповідають нормам
матеріального права.
Доводи податкової інспекції, викладені у касаційні скарзі,
відхиляються судом касаційної інстанції, оскільки вони суперечать
вищевикладеній позиції та не грунтуються на нормах законодавства.
Керуючись ст. ст. 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд касаційної
інстанції, -
У Х В А Л И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Шевченківському районі м. Львова залишити без задоволення, а
рішення Господарського суду Львівської області від 05.08.2005 р.
та постанову Львівського апеляційного господарського суду від
16.08.2005 р. - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може
бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з
дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження
за винятковими обставинами.
головуючий суддя Н.Г. Пилипчук
судді А.I. Брайко
Л.В. Ланченко
О.М. Нечитайло
О.I. Степашко