ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
 
     У Х В А Л А
 
     I М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И
     21 лютого 2007 року   м. Київ
     Колегія  суддів  Вищого  адміністративного  суду  України   у
складі:
     Головуючого - судді Цуркана М.I.,
     суддів:  Амєліна С.Є.,  Гуріна  М.  I.,  Кобилянського  М.Г.,
Юрченка
     В.В.,
     розглянувши  у   попередньому   розгляді   касаційну   скаргу
Управління   МВС   України   в   Сумській   області   на   рішення
Ковпаківського районного суду від 8  липня  2003  року  та  ухвалу
Апеляційного суду Сумської області від 19 листопада  2003  року  у
справі за скаргою ОСОБА_1на дії Ковпаківського ВМ СМВ УМВС України
в Сумській області, УМВС України в Сумській області, -
     В С Т А Н О В И Л А :
     У травні 2003 року ОСОБА_1 звернувся до суду  зі  скаргою  на
дії Ковпаківського ВМ СМВ УМВС України в  Сумській  області,  УМВС
України в Сумській області. Свої вимоги мотивував тим,  що  він  з
1986 року по січень 2003 року працював в органах внутрішніх  справ
на різних атестованих посадах і 29 грудня 2002 року був звільнений
у відставку на підставі свідоцтва про хворобу № НОМЕР_1.  Останнім
місцем його роботи була посада IНФОРМАЦIЯ_1. 26 травня  2003  року
він в господарському  відділі  УМВС  України  в  Сумській  області
отримав довідку про  те,  що  при  звільненні  йому  повинна  бути
сплачена   компенсація   у   розмірі   991   грн.   52   коп.   за 
обмундирування,  яке   не   було  видано  при  службі.  У  виплаті
вказаної компенсації відповідач відмовив, а  тому  просив  визнати
такі дії  незаконними  та  зобов'язати  УМВС  України  в  Сумській
області провести виплату.
     Рішенням Ковпаківського районного суду від 8 липня 2003 року,
яке залишене без змін ухвалою Апеляційного суду  Сумської  області
від 19 листопада 2003 року, вимоги ОСОБА_1  задоволені.
     Не погоджуючись з  постановленими  судовими  рішеннями,  УМВС
України в Сумській області оскаржило  їх  в  касаційному  порядку.
Просить скасувати судові рішення і постановити нове - про  відмову
в задоволенні скарги.
     Посилається на те, що суди першої  інстанції  та  апеляційної
інстанцій порушили норми матеріального  та  процесуального  права,
оскільки  обов'язки  по  виплаті  компенсації  за  форменний  одяг
покладено на неналежного відповідача. Вважає, що ОСОБА_1 пропустив
строк на звернення до суду крім того, зазначає, що Законом України
"Про міліцію" ( 565-12 ) (565-12)
          та  Положенням  про  проходження  служби
рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ  України,
затвердженим постановою Кабінету Міністрів України  від  29  липня
1991 № 114  ( 114-91-п ) (114-91-п)
          не  регламентований  порядок  проведення
розрахунку та відшкодування за речове майно.
     Заслухавши  доповідь  судді  Вищого  адміністративного   суду
України,  перевіривши  доводи  касаційної   скарги,   правильність
застосування судами норм матеріального  та  процесуального  права,
правильність  правової  оцінки  обставин  у   справі,   у   межах,
визначених ст. 220 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
        , колегія суддів вважає,
що касаційну  скаргу  слід  залишити  без  задоволення,  а  судові
рішення без змін з таких підстав.
     Як видно із матеріалів справи, після  звільнення  ОСОБА_1  зі
служби відділом речового  забезпечення  УМВС  України  в  Сумській
області була нарахована грошова компенсація за невидане  в  період
служби  обмундирування  у   розмірі   991   грн.   52   коп.,   що
підтверджується відомістю на проведення цих виплат за № НОМЕР_2.
     Ковпаківський ВМ СМВ  УМВС  України  в  Сумській  області  не
заперечуючи відносно того, що  протягом  2000-2002  року  формений
одяг ОСОБА_1 не видавався і він вимушений був використовувати  під
час проходження служби свій одяг, зазначав,  що  заборгованості  з
речового забезпечення перед ОСОБА_1 не має.
     Відповідно до п.п. 1.4.1, 1.4.13 наказу МВС України № 916 від
29  грудня  1997  року  оформлення  розрахунків   зі   звільненими
співробітниками і забезпечення  особового  складу  речовим  майном
покладено на речову службу.
     Суди  першої  та  апеляційної  інстанцій  дійшли  правильного
висновку,  що   відділ   речового   забезпечення   є   структурним
підрозділом  УМВС  України  в  Сумській   області   та   правильно
зобов'язали  саме  це   управління   виплатити   ОСОБА_1   грошову
компенсацію.
     Суди  правильно  застосували  Закон  України  "Про   міліцію"
( 565-12 ) (565-12)
          і   Положення  про  проходження   служби   рядовим   і
начальницьким   складом   органів   внутрішніх   справ    України,
затверджено Постановою Кабінету Міністрів  України  від  29  липня
1991 № 114 ( 114-91-п ) (114-91-п)
         .
     Оскільки  судові  рішення   ухвалені   відповідно   до   норм
матеріального права при дотриманні норм  процесуального  права  на
підставі  повно  і  всебічно  з'ясованих  обставин,  підтверджених
доказами, які були досліджені в судовому засіданні,  підстави  для
задоволення скарги та скасування судових рішень відсутні.
     Керуючись статтями 221,  220,  223,  224,  230,  231  Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
        , колегія  суддів
Вищого адміністративного суду України,
     у х в а л и л а:
     Касаційну скаргу Управління МВС України  в  Сумській  області
залишити без задоволення, рішення  Ковпаківського  районного  суду
від 8 липня 2003 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області
від 19 листопада 2003 року - без змін.
     Ухвала набирає законної сили  з  моменту  її  проголошення  і
оскарженню не підлягає.
     ГОЛОВУЮЧИЙ :  Цуркан М.I.
     СУДДI :   Амєлін С.Є.
     Гурін М.I.   
     Кобилянський М.Г.
     Юрченко В.В.