ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 лютого 2007 року м. Київ
Колегія суддів
Вищого адміністративного суду України в складі:
Бутенка В.I., Панченка О.I., Лиски Т.О., Сороки М.О., Штульмана
I.В.,
провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд
адміністративної справи за касаційною скаргою ОСОБА_2 -
представника ОСОБА_1 на рішення Луцького міського суду Волинської
області від 19 листопада 2003 року та ухвалу апеляційного суду
Волинської області від 25 лютого 2004 року у справі за скаргою
ОСОБА_1 на неправомірні дії службових осіб військової частини
А-1416 по невиплаті компенсації замість продовольчого пайка, -
встановила:
В грудні 2001 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеною
скаргою, в якій вказував, що з 1992 року проходить військову
службу у військовій частині А0314, а на продовольчому забезпеченні
знаходиться у військовій частині А1416, якою в порушення вимог ст.
9 Закону України "Про соціальний і правовий захист
військовослужбовців та членів їх сімей" ( 2011-12 ) (2011-12)
не проводиться
видача продовольчих пайків або виплата грошової компенсації
замість них.
У зв'язку з цим, утворилася заборгованість у розмірі 3456,63
грн., яку просив стягнути із суб'єкта оскарження на його користь.
В ході розгляду справи у суді першої інстанції представник
заявника зменшив суму грошової компенсації до 1340,06 грн., яку
просив стягнути за період з 01.04.2000 р. по 31.10.2001 р.
Рішенням Луцького міського суду Волинської області від 19
листопада 2003 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду
Волинської області від 25 лютого 2004 року, скаргу ОСОБА_1 було
залишено без задоволення.
В касаційній скарзі представник скаржника ОСОБА_2,
посилаючись на порушення судами Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, норм матеріального та процесуального права, просив
вказані судові рішення скасувати, а справу направити на новий
розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Згідно з ч. 3 ст. 211 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, підставами
касаційного оскарження судового рішення є порушення судом норм
матеріального чи процесуального права.
Iз матеріалів справи вбачається, що при розгляді скарги по
суті та перегляді прийнятого рішення в апеляційному порядку судами
правильно встановлені фактичні обставини справи і відповідні їм
правовідносини та до них вірно застосовані норми матеріального
права.
Так, в ході розгляду справи встановлено, і сторонами не
оспорюється, що скаржник під час проходження військової служби та
знаходження на продовольчому забезпеченні у військовій частині
А-1416 за період часу з 01 квітня 2000 року по 31 жовтня 2001 року
не отримував продовольчих пайків, в зв'язку з чим у військової
частини перед ним виникла заборгованість у розмірі 1340,06 грн.,
що складає компенсацію вартості пайків за даний час.
Висновки судів про відсутність підстав для задоволення скарги
ОСОБА_1 грунтуються на вимогах нормативних актів України, на які є
посилання у судових рішеннях і у відповідності до яких була
призупинена дія ч. 2 ст. 9 Закону України "Про соціальний і
правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей" ( 2011-12 ) (2011-12)
в частині одержання ними продовольчих пайків, або за їх бажанням -
грошової компенсації їх вартості, оскільки видатки на продовольче
забезпечення військовослужбовців з 2000 року Державним бюджетом
України не передбачались.
При встановленні наведених фактів судами не порушено норм
матеріального чи процесуального права.
Доводи касаційної скарги зазначений висновок суду не
спростовують.
Відповідно до ч.3 ст. 220-1 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд
касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення
без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів, -
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а
рішення Луцького міського суду Волинської області від 19 листопада
2003 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 25
лютого 2004 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання і
оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 237 КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Судді: (підписи)
З оригіналом згідно
Суддя