ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 лютого 2007 року м. Київ
Колегія суддів
Вищого адміністративного суду України в складі:
Бутенка В.I., Панченка О.I., Лиски Т.О., Сороки М.О., Штульмана
I.В.,
провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд
адміністративної справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 -
представника ОСОБА_2 на рішення Сихівського районного суду міста
Львова від 4 лютого 2004 року та ухвалу апеляційного суду
Львівської області від 7 червня 2004 року у справі за скаргою
ОСОБА_2 на неправомірні дії Державної податкової адміністрації
України та Державної податкової інспекції у Галицькому районі
міста Львова, -
встановила:
В січні 2004 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеною
скаргою, в якій вказувала, що визначений їй податковими органами
ідентифікаційний код платника податків вона не сприймає через
релігійні переконання, але її прохання про застосування до неї
альтернативної форми обліку платника податків ДПI у Галицькому
районі м. Львова залишила без задоволення. У зв'язку з цим
скаржниця просила суд визнати незаконною відмову податкового
органу щодо внесення відмітки до її паспорту про право здійснювати
будь-які платежі без ідентифікаційного номеру та зобов'язати
суб'єкта оскарження поставити таку відмітку.
Рішенням Сихівського районного суду міста Львова від 4
лютого 2004 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду
Львівської області від 7 червня 2004 року, скаргу ОСОБА_1 було
задоволено та зобов'язано ДПА України встановити для скаржниці
раніше встановлену форму обліку платників податків, виключивши
відповідну інформацію з Державного реєстру фізичних осіб-платників
податків. Зобов'язано ДПI у Галицькому районі м. Львова здійснити
відмітку у паспорті заявниці про наявність у неї права здійснювати
будь-які платежі без ідентифікаційного номера.
В касаційній скарзі представник скаржниці - ОСОБА_2,
посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просив
змінити рішення суду першої інстанції, виключивши з резолютивної
частини посилання щодо зобов'язання Державної податкової
адміністрації встановити для скаржниці раніше встановлену форму
обліку платників податків та інших обов'язкових платежів, поклавши
такий обов'язок на ДПI у Галицькому районі м. Львова.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно з ч. 3 ст. 211 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, підставами
касаційного оскарження судового рішення є порушення судом норм
матеріального чи процесуального права.
Відповідно до ч.3 ст. 220-1 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд
касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення
без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Відповідно до частини 2 статті 1 Закону України "Про єдиний
державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших
обов'язкових платежів" ( 320/94-ВР ) (320/94-ВР)
для осіб, які через релігійні
та інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного
номеру та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи,
зберігають раніше встановлені форми обліку платників податку та
інших обов'язкових платежів. У паспортах зазначених осіб робиться
відмітка про наявність в них права здійснювати будь-які платежі
без ідентифікаційного номеру.
За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій вірно
виходили з того, що скаржниця вправі, як платник податків,
обліковуватись не за ідентифікаційним номером.
Доводи ОСОБА_2 в касаційній скарзі про те, що судами було
невірно притягнуто до участі у справі ДПА України є неспроможними
і такими, що не грунтуються на положеннях закону.
Крім того, представник скаржниці ставить до суду касаційної
інстанції вимоги, які фактично були здійснені судами попередніх
інстанцій.
Зазначене підтверджується тим, що після апеляційного
перегляду справи сама ОСОБА_1 05.08.2004 р. звернулася до суду із
заявою про видачу їй виконавчого листа для звернення рішення до
виконання, чим фактично скаржниця погодилася із його змістом.
Таким чином, прийняті по справі рішення відповідають нормам
матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224,
230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України
( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів, -
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а
рішення Сихівського районного суду міста Львова від 4 лютого 2004
року й ухвалу апеляційного суду Львівської області від 7 червня
2004 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та
оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 237 КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Судді: (підписи)
З оригіналом згідно
Суддя