ВИЩИЙ  АДМIНIСТРАТИВНИЙ  СУД  УКРАЇНИ
 
                              УХВАЛА
                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ
     21 лютого 2007 року    м. Київ
 
                          Колегія суддів
         Вищого адміністративного суду України в складі:
 Бутенка В.I., Панченка О.I., Лиски Т.О., Сороки М.О., Штульмана
                              I.В.,
     провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд
адміністративної  справи  за   касаційною   скаргою   Житомирської
об'єднаної державної податкової інспекції на  рішення  Богунського
районного суду м. Житомира від  18  лютого  2004  року  та  ухвалу
апеляційного суду Житомирської області від 19 травня 2004  року  у
справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність  заступника  начальника
Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції, -
 
                           встановила:
     В січні 2004 року ОСОБА_1 звернулася до  суду  із  зазначеною
скаргою, в якій вказувала, що визначений їй  податковими  органами
ідентифікаційний код платника  податків  вона  не  сприймає  через
релігійні переконання, але її прохання  про  застосування  до  неї
альтернативної форми обліку  платника  податків  Житомирська  ОДПI
залишила без задоволення. У зв'язку з цим  скаржниця  просила  суд
визнати  незаконною  відмову  податкового  органу  щодо   внесення
відмітки до її паспорту про право здійснювати будь-які платежі без
ідентифікаційного  номеру  та  зобов'язати   суб'єкта   оскарження
поставити таку відмітку.
     Рішенням  Богунського  районного  суду  м.  Житомира  від  18
лютого 2004 року, залишеним без  змін  ухвалою  апеляційного  суду
Житомирської області від 19 травня 2004 року, скаргу ОСОБА_1  було
задоволено  й   визнано   неправомірною   бездіяльність   суб'єкта
оскарження  та  зобов'язано  його  внести  до  паспорту   заявниці
відмітку про наявність у неї права  здійснювати  будь-які  платежі
без ідентифікаційного номера.
     В касаційній скарзі заступник начальника  Житомирської  ОДПI,
посилаючись на порушення норм матеріального права, просив  вказані
судові рішення скасувати та постановити нове,  яким  у  задоволені
скарги відмовити.
     Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
     Згідно з ч. 3 ст. 211  КАС  України  ( 2747-15 ) (2747-15)
        ,  підставами
касаційного оскарження судового рішення  є  порушення  судом  норм
матеріального чи процесуального права.
     Відповідно до ч.3 ст.  220-1  КАС  України  ( 2747-15 ) (2747-15)
        ,  суд
касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і  залишає  рішення
без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
     Відповідно до частини 2 статті 1 Закону України  "Про  єдиний
державний реєстр фізичних  осіб  -  платників  податків  та  інших
обов'язкових платежів" ( 320/94-ВР ) (320/94-ВР)
         для осіб, які через релігійні
та інші переконання відмовляються від прийняття  ідентифікаційного
номеру та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи,
зберігають раніше встановлені форми обліку  платників  податку  та
інших обов'язкових платежів. У паспортах зазначених осіб  робиться
відмітка про наявність в них права  здійснювати  будь-які  платежі
без ідентифікаційного номеру.
     За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій вірно
виходили  з  того,  що  скаржниця  вправі,  як  платник  податків,
обліковуватись не за ідентифікаційним номером.
     Посилання податкової інспекції в касаційній скарзі на те,  що
законом не  встановлено  зобов'язаного  суб'єкта  щодо  реалізації
положень  даного  Закону  спростовується  положенням  ст.  5  вище
названого Закону, згідно якої реєстрація  фізичних  осіб-платників
податків та інших  обов'язкових  платежів  проводиться  державними
податковими інспекціями по районах, районах у містах і містах  без
районного поділу за місцем постійного проживання платників, а  для
осіб які не мають постійного  місця  проживання  в  Україні  -  за
місцем отримання доходів або за місцезнаходженням  іншого  об'єкта
оподаткування.
     Iнші доводи касаційної скарги зводяться до посилання заявника
на  невідповідність  нормативних  актів,  якими  керувалися  суди,
ухвалюючи  оскаржувані  рішення,  положенням  Конституції  України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
        .
     Вирішення даного питання не відноситься до компетенції Вищого
адміністративного суду  України  і  про  наявність  порушень  норм
матеріального чи процесуального права не свідчить.
     Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224,
230,   231   Кодексу   адміністративного    судочинства    України
( 2747-15 ) (2747-15)
        ,  колегія суддів, -
 
                            ухвалила:
     Касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової
інспекції  -  залишити  без  задоволення,  а  рішення  Богунського
районного суду м. Житомира  від  18  лютого  2004  року  й  ухвалу
апеляційного суду Житомирської області від 19 травня 2004  року  -
залишити без змін.
     Ухвала набирає законної  сили  з  моменту  її  підписання  та
оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених  ст.  237  КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
        .
     Судді:  (підписи)
     З оригіналом згідно
     Суддя