Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.I.,

суддів: Гордійчук М.П., Костенка М.I., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.,

при секретарі Павлушко Р.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів

на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 13 жовтня 2005 року

у справі № 2-15/11160-2005

за позовом Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Дочірнього підприємства "Стройсервіс" Закритого акціонерного товариства "Прогрес"

про стягнення штрафних санкцій, -

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2005 року Кримське республіканське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з позовом до ДП "Стройсервіс" ЗАТ "Прогрес" про стягнення 13 759, 83 грн. штрафних санкцій за невиконання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2003 - 2004 роках.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не було дотримано законодавчо встановленого нормативу працевлаштування інвалідів у 2003 - 2004 роках, у зв'язку з чим відповідач має сплатити штрафні санкції у зазначеному розмірі.

Рішенням господарського суду АР Крим від 28 липня 2005 року позов задоволено. Стягнуто з ДП "Стройсервіс" ЗАТ "Прогрес" на користь Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів 13 759, 83 грн. штрафних санкцій. Стягнуто з ДП "Стройсервіс" ЗАТ "Прогрес" на користь Державного бюджету України державне мито у розмірі 137, 60 грн. Стягнуто з ДП "Стройсервіс" ЗАТ "Прогрес" на користь ДП "Судовий інформаційний центр" 118, 00 грн. витрат на інформаційне - технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 13 жовтня 2005 року рішення господарського суду АР Крим від 28 липня 2005 року змінено. В задоволенні позову Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до ДП "Стройсервіс" ЗАТ "Прогрес" про стягнення штрафних санкцій в сумі 6 912, 48 грн. за 2003 рік відмовлено. В іншій частині рішення господарського суду АР Крим від 28 липня 2005 року залишено без змін.

В касаційній скарзі Кримське республіканське відділення Фонду соціального захисту інвалідів просить змінити постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 13 жовтня 2005 року в частині, яка стосується стягнення штрафних санкцій в сумі 6 912, 48 грн. за 2003 рік, залишивши рішення господарського суду АР Крим від 28 липня 2005 року без змін. Касаційна скарга мотивована тим, що штрафні санкції, передбачені Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) , не відносяться до адміністративно - господарських санкцій і на них не розповсюджується строк, передбачений ст. 250 Господарського кодексу України (436-15) .

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами було встановлено, що згідно звіту відповідача за формою № 10-П1 за 2003 рік та згідно звіту за формою № 10-П1 за 2004 рік чисельність інвалідів - штатних працівників, які працювали на підприємстві в 2003 - 2004 роках, складала 0 осіб.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що в порушення вимог ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) відповідач за 2003 - 2004 роки не створив жодного робочого місця, призначеного для працевлаштування інваліда, що згідно з положеннями ст. 20 вищезазначеного Закону покладає на нього обов'язок сплатити штрафні санкції в сумі 13 759, 83 грн.

Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в частині стягнення штрафних санкцій в сумі 6 847, 35 грн., виходив з того, що відповідач у 2003 та 2004 роках не інформував належним чином місцевий орган соціального захисту населення, місцеву раду і суспільну організацію інвалідів про вільні робочі місця для працевлаштування інвалідів, що свідчить про порушення ним вимог ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) та про його обов'язок сплатити штрафні санкції, передбачені ст. 20 цього Закону.

Змінюючи рішення господарського суду АР Крим від 28 липня 2005 року в частині стягнення штрафних санкцій в сумі 6 912, 48 грн. за 2003 рік та відмовляючи в задоволення позовних вимог в цій частині, суд апеляційної інстанції виходив з того, що Кримське республіканське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з позовом до ДП "Стройсервіс" ЗАТ "Прогрес" про стягнення 6 912, 48 грн. штрафних санкцій за невиконання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2003 році з пропуском строку, встановленого ст. 250 Господарського кодексу України (436-15) .

Колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, погоджується з рішенням суду апеляційної інстанції, оскільки суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що штрафні санкції за невикона ння нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, передбачені ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) , за своє правовою природою є адміністративно - господарською санкцією, враховуючи те, що відповідно до положень ст. 238 Господарського кодексу України (436-15) адміністративно - господарські санкції це заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків, які застосовуються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

При цьому, штрафні санкції за невиконання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, передбачені ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) , відносяться до адміністративно - господарського штрафу, як виду адміністративно - господарський санкцій.

Відповідно до ч. 1 ст. 241 Господарського кодексу України (436-15) адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення. (ч. 2 ст. 241 Господарського кодексу України (436-15) )

Статтею 250 Господарського кодексу України (436-15) передбачено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Таким чином, штрафні санкції за невиконання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, передбачені ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) , можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом строку, встановленого ст. 250 Господарського кодексу України (436-15) .

При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, відповідно до якого приписи ст. 250 Господарського кодексу України (436-15) мають бути застосовані до штрафних санкцій за невиконання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2003 році в сумі 6 912, 48 грн. враховуючи наступне.

Відповідно до розділу IХ "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України (436-15) цей Кодекс набрав чинності з 1 січня 2004 року.

Згідно з п. 5 розділу IХ "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України (436-15) положення Господарського кодексу України (436-15) щодо відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності, а також за порушення господарських зобов'язань застосовуються у разі, якщо ці порушення були вчинені після набрання чинності зазначеними положеннями, крім випадків, коли за порушення господарських зобов'язань була встановлена інша відповідальність договором, укладеним до зазначеного в пункті 1 цього розділу строку.

Положення Господарського кодексу України (436-15) щодо відповідальності за порушення, зазначені в абзаці першому цього пункту, вчинені до набрання чинності відповідними положеннями цього Кодексу стосовно відповідальності учасників господарських відносин, застосовуються у разі якщо вони пом'якшують відповідальність за вказані порушення.

Враховуючи те, що нормами ст. 250 Господарського кодексу України (436-15) обмежено термін застосування адміністративно-господарських санкцій, тобто пом'якшено відповідальність, то положення цієї статті відповідно п. 5 розділу IХ "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України (436-15) застосовуються до відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності, вчинені до набрання чинності відповідними положеннями цього Кодексу стосовно відповідальності учасників господарських відносин.

Суд апеляційної інстанції, посилаючись на положення п. 4 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями) установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2001 року № 1767 (1767-2001-п) , відповідно до якого штрафні санкції, передбачені ст. 20 "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним, в своєму рішенні правильно визначив 15 квітня 2004 року, як дату відліку строку застосування адміністративно-господарських санкцій.

При цьому, встановивши, що позивач звернувся до суду з позовом про стягнення штрафних санкцій за невиконання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2003 році в сумі 6 912, 48 грн. 29 червня 2005 року, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про пропуск позивачем строку стягнення цих штрафних санкцій, передбаченого ст. 250 Господарського кодексу України (436-15) .

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів підлягає залишенню без задоволення, а постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 13 жовтня 2005 року - без

Керуючись ст. ст. 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 13 жовтня 2005 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.