ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
01010 м. Київ, вул. Московська, 8
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.02.2007
№ К-7339/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого),
Брайка А.I. Голубєвої Г.К., Рибченка А.О., Федорова М.О.
при секретарі: Міненко О.М.
за участі представника позивача: Журавльової Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим на рішення
Господарського суду АР Крим від 19-22.10.2004та постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.12.2004
по справі № 2-15/14027-2004
за позовом Закритого акціонерного товариства "Кримвтормет"
до 1. Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР
Крим
2. Управління державного казначейства в АР Крим
про стягнення 523 636 грн.
ВСТАНОВИВ:
Заявлено позовні вимоги про стягнення з державного бюджету
523 636 грн. відшкодування по податку на додану вартість (далі -
ПДВ).
Рішенням Господарського суду АР Крим від 19-22.10.2004,
залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного
господарського суду від 14.12.2004 по справі № 2-15/14027-2004
позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто із ДПI судові
витрати.
Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, Відповідач
1 (далі - ДПI) подав касаційну скаргу яка обгрунтована тим, що суд
невірно застосував норми матеріального права (п. 7.7 ст. 7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
), оскільки
ДПI подавало запити на проведення зустрічних перевірок відповідно
до наказу ДПА України від 24.04.2003 № 196 ( v0196225-03 ) (v0196225-03)
"Про
здійснення ефективного контролю за правомірністю повернення з
бюджету сум податку на додану вартість". Також ДПI висловила свою
незгоду із рішенням суду щодо стягнення судових витрат, мотивуючи,
тим, що Декретом Кабінету Міністрів України "Про державне мито"
( 7-93 ) (7-93)
ДПI звільнена від сплати такого. А тому на думку ДПI -
ст. 49 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
суперечить вказаному Декрету. Відповідно враховуючи все зазначене
в касаційній скарзі, ДПI просить судові рішення скасувати, в
позові відмовити.
Позивач (далі - ЗАТ) надав заперечення на касаційну скаргу, в
якому зазначив, що наказ ДПА України № 196 ( v0196225-03 ) (v0196225-03)
не може
змінювати порядку відшкодування ПДВ, встановлений Законом України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
. Крім того,
28.03.2005 ДПI перерахувало суму заборгованості по ПДВ на рахунок
ЗАТ, і тому на підставі зазначеного Позивач просить судові рішення
залишити без змін, скаргу без задоволення.
Перевіривши правильність застосування судами першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права,
юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги,
заперечення на неї, пояснення представника позивача, колегія
суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з
наступних підстав.
В силу п. 8.1 ст. 8 Закону України від 03.04.1997 № 168 "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(зі змінами станом на
липень 2004) - платник податку, який здійснює операції з вивезення
(пересилання) товарів (робіт, послуг) за межі митної території
України (експорт) і подає розрахунок експортного відшкодування за
наслідками податкового місяця, має право на отримання такого
відшкодування протягом 30 календарних днів з дня подання такого
розрахунку.
Зазначений розрахунок подається разом із такими документами:
а) митною декларацією, яка підтверджує факт вивезення
(експортування) товарів за межі митної території України,
відповідно до митного законодавства, або актом (іншим документом),
який засвідчує передання права власності на роботи (послуги),
призначені для їх споживання за межами митної території України;
б) копіями платіжних доручень, завірених банком, про
перерахування платником податку коштів на користь іншого платника
податків, в оплату придбаних товарів (робіт, послуг), з
урахуванням податків, нарахованих на ціну такого придбання, а при
вивезенні (експортуванні) товарів, попередньо ввезених
(імпортованих) таким платником податку, - ввізною митною
декларацією, що підтверджує факт митного оформлення товарів для їх
вільного використання на митній території України.
Згідно п. 8.2 цього Закону - для визначення суми експортного
відшкодування згідно з пунктом 8.4 цієї статті до складу
податкового кредиту включаються суми податку, фактично сплачені
платником податку - експортером коштами у складі ціни придбаних
товарів (робіт, послуг), у інших платників податку -
постачальників таких товарів (робіт, послуг), вартість яких
відноситься до валових витрат виробництва (обігу) або підлягає
амортизації, починаючи з першого числа звітного місяця та
закінчуючи днем подання розрахунку експортного відшкодування,
включаючи такий день, а при ввезенні (імпортуванні) таких товарів
(робіт, послуг) - суми податку, сплачені у такий самий період до
бюджету у зв'язку із таким ввезенням (імпортуванням) або визначені
у податковому векселі, виданому протягом такого місяця згідно з
пунктом 11.5 статті 11 цього Закону, але не погашеному до дня
подання такого розрахунку. (п. 8.6 - експортне відшкодування
надається протягом 30 календарних днів, наступних за днем подання
розрахунку експортного відшкодування).
Дослідивши позовні вимоги та фактичні обставини справи - суд
першої інстанції встановив, що ЗАТ за липень 2004 року було подано
до ДПI податкову декларацію з розрахунком експортного
відшкодування, в яких було зазначено, що ЗАТ має право на
експортне відшкодування ПДВ (гр. 23 декларації) на загальну суму
523 636 грн.
21.08.2004 та 05.09.2004 ЗАТ було подано уточнюючі розрахунки
експортного відшкодування ПДВ. Станом на 05.10.2004 Відповідачем
відшкодування не проведено.
Відповідно враховуючи п. 8.1 ст. 8 Закону України від
03.04.1997 № 168 "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
-
06.10.2004 ЗАТ було подано позов до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції прийшов до
висновку, що місячний строк, наданий ДПI для проведення
експортного відшкодування ПДВ закінчився. Суд апеляційної
інстанції погодився із зазначеним висновком.
При цьому суди правомірно визначились з висновком про те, що
08.09.2004 ДПI була проведена позапланова перевірка ЗАТ
правильності віднесення сум ПДВ в податкові зобов'язання та
податковий кредит, за результатами якої складено Акт від
08.09.2004 № 750/23-4, яким підтверджена сума експортного
відшкодування ПДВ у розмірі 523 636 грн.
Iз зазначеним обгрунтуванням рішення судів колегія суддів
Вищого адміністративного суду України погоджується повністю. При
цьому доводи ДПI, викладені в касаційній скарзі спростовуються
наступним: у відповідності до зазначеної вище п. 8.1 ст. 8 Закону
України від 03.04.1997 № 168 "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
ДПI в своєму Акті від 08.09.2004 № 750/23-4
дослідила як митні декларації так і виписки банківських рахунків,
звіти РРО, податкові накладні, акти виконаних робіт та інші
первинні документи, що підтверджують розрахунки експортного
відшкодування ПДВ.
Також неправомірним є посилання ДПI на Декрет Кабінету
Міністрів України "Про державне мито" ( 7-93 ) (7-93)
, який на думку ДПI,
звільняє останнього від сплати такого у порядку ст. 49
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
оскільки ДПI помилково не врахувала, що Декрет Кабінету Міністрів
України "Про державне мито" ( 7-93 ) (7-93)
регулює порядок сплати
держмита при поданні позову, в той час як ст. 49 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
регулює порядок
відшкодування судових витрат після розгляду позовних вимог в
судовому засіданні.
Таким чином суд касаційної інстанції аналізуючи наведені
норми права, які спростовують доводи касаційної скарги стосовно
неправильного застосування судами норм матеріального права,
встановив, що суди правильно дослідили обставини справи та винесли
рішення та постанову з дотриманням норм матеріального і
процесуального права, які не підлягають скасуванню.
Враховуючи вищезазначене та керуючись ст. ст. 160, 220, 221,
223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України
( 2747-15 ) (2747-15)
, суд, -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.
Сімферополі АР Крим залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду АР Крим від 19-22.10.2004 та
постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
14.12.2004 по справі № 2-15/14027-2004 залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її оголошення та оскарженню
не підлягає.
Головуючий О.В. Карась
Судді А.I. Брайко
Г.К. Голубєва
А.О. Рибченко
М.О. Федоров