ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
01010 м. Київ, вул. Московська, 8
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.02.2007
№ К-7328/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого),
Брайка А.I. Голубєвої Г.К., Рибченка А.О., Федорова М.О.
при секретарі: Міненко О.М.
за участі представника відповідача: Большакової К.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на
рішення Господарського суду м. Києва від 03.12.2004 та постанову
Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2005 по
справі № 28/301
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
"Агронафтосервіс"
до Державної податкової інспекції у Печерському районі м.
Києва
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ:
Заявлено позовні вимоги про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення від 25.06.2004 № 00025232303/3.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 03.12.2004,
залишеним без змін постановою Київського апеляційного
господарського суду від 01.06.2005 по справі № 28/301 позов
задоволено повністю.
Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, Відповідач
(далі - ДПI) подав касаційну скаргу яка обгрунтована тим, що суд
невірно застосував норми матеріального права, зокрема що при її
прийнятті порушені норми матеріального права, а саме: пп. 7.2.3
п.7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, а також не взяв до уваги приписи
п. 12 "Порядку заповнення податкової накладної", затвердженого
наказом ДПА України від 30.05.1997 № 165 ( z0233-97 ) (z0233-97)
, Наказу
МВС від 11.01.1999 № 17 ( z0264-99 ) (z0264-99)
. Тобто Скаржник зазначає, що
з аналізу вказаних норм вбачається, що ідентифікаційний код на
печатках є обов'язковим елементом щодо СПД. I таким чином вважає,
що використання печаток, на яких відсутній ідентифікаційний код
(номер) підприємства (приватного підприємця)-продавця, не дає
покупцю права на податковий кредит.
А тому враховуючи все зазначене в касаційній скарзі, просить
судові рішення скасувати.
Позивач (далі - ТОВ) заперечення на касаційну скаргу не
надав.
Перевіривши правильність застосування судами першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права,
юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги,
пояснення представника відповідача, колегія суддів вважає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
В силу пп. 7.2.1.п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
- платник податку зобов'язаний
надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені
окремими рядками:
а) порядковий номер податкової накладної;
б) дату виписування податкової накладної;
в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних
документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові
фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану
вартість;
г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);
д) місце розташування юридичної особи або місце податкової
адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану
вартість;
е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх
кількість (обсяг, об'єм);
є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних
документах отримувача;
ж) ціну поставки без врахування податку;
з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому
значенні;
и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням
податку.
I податкова накладна складається у момент виникнення
податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал
податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у
продавця товарів (робіт, послуг) (пп. 7.2.3. п. 7.2 ст. 2 цього
Закону).
Як встановлено судами - ДПI провела планову документальну
перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання
вимог податкового та валютного законодавства ТОВ за період із
30.11.2001 по 30.06.2003 та склала Акт перевірки від 25.12.2003 №
237/23-3/31607646, і на підставі якого 25.06.2004 прийнято
податкове повідомлення-рішення № 00025232303/3, яким визначено
суму податкового зобов'язання по ПДВ у сумі 135 093 грн. (90 062
грн. основного платежу та 45 031 грн. штрафних (фінансових)
санкцій) за порушення пп. 7.2.1 п.7.2 та пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та
п. 12, п.18 "Порядку заповнення податкової накладної",
затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 № 165 (
z0233-97 ) . А саме відсутнє заповнення граф 6,7 у податкових
накладних № 025107, № 026876-026878 та податкової накладної № 72,
яка завірена печаткою без коду ЄДРПОУ ТОВ, що здійснило поставку
товару, із чого зроблено висновок про заниження ТОВ ПДВ в 2002
році на суму 90 062 грн., в тому числі у серпні 2002 року на суму
32 415 грн., у вересні 2002 року на суму 16 275 грн., у листопаді
2002 року на суму 41 372 грн.
Також суди встановили, що придбаний у ТОВ "БМС Трейдінг"
товар у 2002 році підтверджується накладними, платіжними
дорученнями (в т. ч. ПДВ) та податковими накладними (належним
чином переоформлені). Позивачем ці дії відображені в книзі обліку
придбання товарів (робіт, послуг) вказані накладні по датах їх
отримання, а ПДВ у сумі 73 786,70 грн. віднесено до податкового
кредиту.
При цьому також на проданий товар у вересні 2002 року СУРЗАСУ
"Орггазремавтоматика" на загальну суму 97 650,77 грн. виписано
податкову накладну від 20.09.2002 № 72 (в т.ч. ПДВ 16 275,13
грн.), яка відображена Позивачем в книзі обліку придбання товарів
(робіт, послуг) по даті її отримання, що також підтверджено
копіями платіжних доручень.
А на противагу заперечень Скаржника, судами встановлено, що в
податкових деклараціях з ПДВ ТОВ "БМС Трейдінг" за серпень 2002
року та листопад 2002 року підприємством відображені податкові
зобов'язання по ПДВ.
СУРЗАСУ "Орггазремавтоматика" виписало на адресу Позивача
податкову накладну № 72 від 20.09.2002 на суму 97 650,77 грн. (в
т. ч. ПДВ 16 275,13 грн., та відобразило її у книзі обліку продажу
товарів (робіт, послуг)).
Відповідно до п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість"визнає ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
датою виникнення права
платника податку на податковий кредит дату здійснення першої з
наступних подій: або дату списання коштів з банківського рахунку
платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дату
отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання
платником податку товарів (робіт, послуг).
Тобто зустрічними перевірками не встановлені порушення при
сплаті податкових зобов'язань з ПДВ продавцями товарів (робіт,
послуг) -СУРЗАСУ "Орггазремавтоматика" та ТОВ "БМС Трейдінг",
договори та податкові накладні не визнані недійсними.
Враховуючи вищевикладене, посилаючись на пп. 7.4.5 п. 7.4 п.
7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
суди визначились з висновком про правомірність дій
Позивача при розрахунку ПДВ.I вірно визначились, що таким чином,
висновки Відповідача про те, що Позивачем порушені вимоги пп.
7.2.1 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(а саме занижено податкове
зобов'язання з ПДВ на суму 90 062 грн. у 2002 році) є невірними, а
тому до Позивача не може бути застосована відповідальність за
порушення положень даної статті.
А оскільки згідно Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не дозволяється включення до податкового
кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені
податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті
робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським
документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості
таких робіт (послуг). У разі, коли на момент перевірки платника
податку органом державної податкової служби суми податку,
попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не
підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник
податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій,
установлених законодавством, нарахованих на суму податкового
кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Таким чином, законодавець встановив вимоги до податкової
накладної, а також міри відповідальності в разі її відсутності.
Тобто, недоліки в заповненні податкової накладної, виявлені ДПI в
результаті перевірки Позивача не робили накладні недійсними, не
свідчили про їх неналежність та недопустимість як доказів. Ці
накладні могли бути підставою для висновку судів, зробленого в
результаті оцінки всіх доказів при ідентифікації контрагентів
Позивача та при достовірності підтвердження фактичності здійснення
господарських операцій і сплати ПДВ із сум договорів.
Відповідно аналізуючи наведені норми Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, які спростовують доводи
касаційної скарги стосовно неправильного застосування норм
матеріального права, встановлено, що суди попередніх інстанцій
правильно дослідили обставини справи та винесли рішення і
постанову з дотриманням норм матеріального і процесуального права,
які не підлягають скасуванню.
Враховуючи вищезазначене та керуючись ст. ст. 160, 220, 221,
223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України
( 2747-15 ) (2747-15)
, суд, -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському
районі м. Києва залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду м. Києва від 03.12.2004 та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
01.06.2005 по справі № 28/301 залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її оголошення та оскарженню
не підлягає.
Головуючий О.В. Карась
Судді А.I. Брайко
Г.К. Голубєва
А.О. Рибченко
М.О. Федоров