ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 лютого 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
головуючого: Смоковича М.I.
суддів: Весельської Т.Ф.
Горбатюка С.А.
Мироненка О.В.
Чумаченко Т.А.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу
ОСОБА_1 на ухвалу Ленінського районного суду м. Севастополя від 02
грудня 2004 року та ухвалу апеляційного суду м. Севастополя від 10
лютого 2005 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на неправомірні дії
посадової особи по невиконанню ухвали суду, -
в с т а н о в и л а:
У листопаді 2004 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на
неправомірні дії посадової особи Севастопольського відділення
Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз -
завідуючого сектором криміналістичних та інших спеціальних
досліджень Плахотного О.В. щодо невиконання ухвали Нахимівського
районного суду м. Севастополя від 29.04.2004 року та зобов'язання
суб'єкта оскарження допустити негайне виконання вищезазначеної
ухвали суду з призначенням відповідної плати за її проведення
згідно з діючим законодавством України.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Севастополя від 02
грудня 2004 року у прийнятті скарги ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду м. Севастополя від 10 лютого 2005
року ухвалу Ленінського районного суду м. Севастополя від 02
грудня 2004 року залишено без зміни.
Не погоджуючись з постановленими у справі судовими рішеннями,
ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з
касаційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування
судами норм матеріального і процесуального права, просить
скасувати ухвали судів першої та апеляційної інстанції і
направити матеріали справи на розгляд по суті до суду першої
інстанції.
Заслухавши доповідь судді щодо обставин необхідних для
ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи
касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі
та застосування судами першої та апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
При розгляді справ за правилами глави 31-А Цивільного
процесуального кодексу України ( 1618-15 ) (1618-15)
1963 року судами
вирішуються питання про поновлення прав чи свобод громадян,
закріплених Конституцією України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, законами та
іншими нормативно-правовими актами, порушених суб'єктами
оскарження під час здійснення ними управлінських функцій.
Відповідно до вимог статті 248-1 Цивільного процесуального
кодексу України ( 1618-15 ) (1618-15)
1963 року громадянин має право
звернутися до суду(військовослужбовець - до військового
суду) із скаргою, якщо вважає, що рішенням, дією або
бездіяльністю органу державної влади, органу місцевого
самоврядування, посадової і службової особи порушено його
права, свободи чи законні інтереси. До суб'єктів, рішення, дії
або бездіяльність яких може бути оскаржено до суду,належать:
органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх
посадові чи службові особи, керівники підприємств, установ,
організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності,
керівні органи і керівники об'єднань громадян, а також службові
особи, які виконують організаційно-розпорядчі,
адміністративно-господарські обов'язки або виконують такі
обов'язки за спеціальними повноваженнями.
Разом з тим, порядок притягнення до відповідальності
експертів в разі відмови без поважних причин від виконання
покладених на них обов'язків передбачений статтею 58 Цивільного
процесуального кодексу України ( 1618-15 ) (1618-15)
1963 року.
Крім того, згідно з пунктом 6 "Iнструкції про призначення та
проведення судових експертиз та експертних досліджень"
затвердженої Міністерством юстиції України 08.10.1998 року за №
53/5 ( z0705-98 ) (z0705-98)
, організація, матеріально-технічне забезпечення
виконання експертиз, контроль за своєчасним їх проведенням, за
дотриманням законодавства та інших нормативно-правових актів з
питань експертиз покладається на керівника експертної установи.
З наявних матеріалів вбачається, що ОСОБА_1 оскаржує дії
завідувача сектором кримінальних та інших спеціальних досліджень,
який не є суб'єктом оскарження з огляду на вимоги статті 248-1
Цивільного процесуального кодексу України ( 1618-15 ) (1618-15)
1963 року.
Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з
висновками судів першої і апеляційної інстанції, які відмовили у
прийнятті скарги, виходячи з того, що вона не підлягає розгляду в
порядку глави 31-А Цивільного процесуального кодексу України
( 1618-15 ) (1618-15)
1963 року.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що
судами першої і апеляційної інстанції при розгляді справи допущені
порушення норм матеріального чи процесуального права, які
зазначені у статтях 225-229 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням діючих норм
права, і підстави для їх зміни чи скасування відсутні.
Керуючись статтями 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів, -
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Ленінського районного суду м. Севастополя від 02
грудня 2004 року та ухвалу апеляційного суду м. Севастополя від 10
лютого 2005 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на неправомірні дії
посадової особи по невиконанню ухвали суду - залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і
оскарженню не підлягає, крім як у порядку та з підстав,
передбачених статтями 237-239 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Судді: (підписи)
З оригіналом згідно: суддя Т.А.Чумаченко