ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 лютого 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі
:
головуючого - судді - Бутенка В.I.,
суддів : Горбатюка С.А.,
Сороки М.О.,
Панченка О.I.,
Штульмана I.В.,
при секретарі Ткаченко О.М.,
за участю представника ДПI у Оболонському районі м. Києва
Костюк В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку
касаційного провадження адміністративну справу за скаргою ОСОБА_1
на рішення ДПI у Оболонському районі міста Києва,-
в с т а н о в и л а :
У серпні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаною
скаргою.
Посилався на те, що постановою начальника ДПI у Оболонському
районі м. Києва НОМЕР_1 від 26 липня 2005 року його було
притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.164-1
КУпАП та накладено штраф в розмірі 136 грн. за правопорушення, що
було встановлено під час планової виїзної перевірки і полягало у
неналежному веденні ним обліку доходів та витрат.
Просив постанову скасувати, а провадження у справі про
адміністративне правопорушення закрити, оскільки вважав, що
оскаржувана постанова не відповідає вимогам ст.ст. 256, 283 КУпАП.
Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 24
листопада 2005 року у задоволенні скарги відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 17 квітня 2006 року
постанову місцевого суду скасовано і справу відповідно до вимог
ст. 293 КУпАП закрито.
Не погоджуючись із цим судовим рішенням, начальник ДПI у
Оболонському районі м. Києва подав касаційну скаргу, в якій
просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої
інстанції.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню з наступних підстав.
Скасовуючи постанову місцевого суду, апеляційний суд повно
встановив фактичні обставини справи, проте неправильно застосував
норми процесуального права, що призвело до ухвалення помилкового
рішення про закриття провадження у справі.
При цьому обгрунтовано суд виходив з того, що постановою
господарського суду м. Києва від 28 листопада 2005 року було
встановлено помилковість висновків акту ДПI у Оболонському районі
м. Києва, який слугував підставою для винесення оскаржуваної
постанови НОМЕР_1 від 26 липня 2005 року.
Це рішення господарського суду не було скасовано і набрало
законної сили. Фактично цим рішенням визнано відсутність складу
адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1.
Суд апеляційної інстанції правильно вказав на те, що місцевий
суд не повно встановив обставини справи, оскільки він не надав
оцінки наданим позивачем доказам і не зупинив провадження по
справі до вирішення питання щодо визнання недійсним акту перевірки
ДПI у Оболонському районі м. Києва господарським судом, тобто ним
було перевірено лише правильність складання постанови про
адміністративне правопорушення без перевірки законності і
обгрунтованості притягнення позивача до відповідальності.
З таким висновком апеляційного суду погоджується і колегія
суддів.
Відповідно до ст. 72 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, обставини,
встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або
господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при
розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або
особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Судове рішення повинно бути законним і обгрунтованим.
Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і
всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі,
підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому
засіданні.
Таким чином, місцевим судом дійсно не було з'ясовано всіх
обставин справи і ухвалено помилкове рішення, яке обгрунтовано
скасував апеляційний суд.
Однак суд апеляційної інстанції теж допустився помилки,
закривши провадження у справі на підставі ст. 293 КУпАП.
Зазначеною правовою нормою регулюється розгляд скарги або
протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення
органом (посадовою особою), правомочною вирішувати справу в
порядку адміністративного оскарження, передбаченого Кодексом
України про адміністративні правопорушення ( 80731-10 ) (80731-10)
.
Між тим, на час звернення ОСОБА_1. до суду, порядок судового
оскарження постанови (рішення) про притягнення особи до
адміністративної відповідальності був передбачений Главою 31 ЦПК
України (в редакції 1963 ( 1501-06 ) (1501-06)
року).
З набранням чинності Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
судове оскарження у справах про притягнення до
адміністративної відповідальності відбувається в порядку,
встановленому цим Кодексом.
При цьому, відповідно до абзацу 3 ч. 2 ст. 17 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
, компетенція адміністративних судів не поширюється на
публічно-правові справи про накладення адміністративних стягнень.
До адміністративного суду можуть бути оскаржені лише рішення,
дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень у справах про
притягнення до адміністративної відповідальності.
Таким чином, адміністративним судом не вирішується питання
щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності, а
перевіряється законність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта
владних повноважень у такій справі, за наслідками чого суд може
визнати незаконним і скасувати рішення про накладення
адміністративного стягнення або відмовити у цьому.
Згідно із п.7 Перехідних та прикінцевих положень КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
(в редакції Закону України від 06.10.2005 р. N
2953-IV), після набрання чинності цим Кодексом заяви і скарги у
справах, що виникають з адміністративно-правових відносин, заяви у
справах щодо відмови органу державної реєстрації актів цивільного
стану внести виправлення в актовий запис цивільного стану (глави
29-32 і 36 Цивільного процесуального кодексу України ( 1618-15 ) (1618-15)
1963 року), позовні заяви у господарських справах, що віднесені
цим Кодексом до адміністративної юрисдикції, а також апеляційні,
касаційні скарги (подання), заяви (подання) про перегляд судових
рішень у зв'язку з нововиявленими та винятковими обставинами у
таких справах, подані і не розглянуті до набрання чинності
Кодексом адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
,
розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом.
Підстави для закриття провадження у справі визначені ст. 158
КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, і до них належать випадки:
якщо справу не належить розглядати в порядку
адміністративного судочинства;
якщо позивач відмовився від адміністративного позову і
відмову прийнято судом;
якщо сторони досягли примирення;
якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала
суду з того самого спору і між тими самими сторонами;
у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку
померлою особи, яка була стороною у справі, якщо спірні
правовідносини не допускають правонаступництва, або ліквідації
підприємства, установи, організації, які були стороною у справі.
Наявності ж таких підстав з матеріалів справи не вбачається.
В той же час, у справах щодо оскарження рішень, дій чи
бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди
перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені
Конституцією та законами України;
з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження
надано;
обгрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають
значення для прийняття рішення (вчинення дії);
безсторонньо (неупереджено);
добросовісно;
розсудливо;
з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи
несправедливій дискримінації;
пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між
будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів
особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття
рішення;
своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Встановивши, що акт, на підставі якого було притягнуто
позивача до адміністративної відповідальності, господарським судом
визнаний нечинним, апеляційному суду слід було вирішити питання
про законність оскаржуваної постанови відповідача і вирішити спір
по суті.
У відповідності із вимогами ст. 227 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
,
підставою для скасування судових рішень судів першої та (або)
апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий
розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права,
які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи
і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції. Справа
направляється до суду апеляційної інстанції для продовження
розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим
судом.
За таких обставин ухвала апеляційного суду підлягає
скасуванню, а справа повинна бути направлена до того ж суду на
новий апеляційний розгляд, під час якого суду необхідно врахувати
викладене і у відповідності із вимогами закону вирішити даний
спір.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Оболонському районі м. Києва задовольнити частково.
Ухвалу апеляційного суду м. Києва від 17 квітня 2006 року
скасувати, а справу направити до того ж суду на новий апеляційний
розгляд.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає.
Згідно ст.ст. 236, 237 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
рішення суду
касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду
України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з
дня відкриття таких обставин.
С у д д і :