ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
                              УХВАЛА
                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ
     15 лютого 2007 року   м. Київ
     Колегія  суддів  Вищого  адміністративного  суду  України   у
складі:
     головуючого  Співака В.I.,
     суддів   Білуги С.В.,
     Гуріна М.I.,
     Загороднього А.Ф.,
     Заїки М.М.,
     при секретарі  Проценко О.О.,
     розглянувши  в  попередньому  судовому  засіданні   касаційну
скаргу  ОСОБА_1  на  рішення  Луцького  міськрайонного  суду   від
04.11.2004р. та ухвалу апеляційного суду  Волинської  області  від
23.02.2005р.  по  справі  за  скаргою  ОСОБА_1  на  незаконні  дії
начальника управління  Міністерства  внутрішніх  справ  України  у
Волинській області, -
 
                           встановила:
     У вересні 2004 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою  на
незаконні дії начальника управління Міністерства внутрішніх  справ
України у  Волинській  області  щодо  ненадання  відповіді  на  її
скаргу.
     Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області  від
04.11.2004р. у задоволенні скарги ОСОБА_1 було відмовлено.
     Ухвалою апеляційного суду Волинської області від 23.02.2005р.
апеляційну скаргу  ОСОБА_1  було  відхилено,  а  рішення  Луцького
міськрайонного суду Волинської області від 04.11.2004р.   залишено
без змін.
     На  зазначені  судові  рішення  суду  першої  та  апеляційної
інстанції надійшла касаційна  скарга  ОСОБА_1,  в  якій  ставиться
питання  про  їх  скасування  та  винесення  нового  рішення   про
задоволення її скарги.
     Заслухавши   доповідь  судді  -  доповідача,  колегія  суддів
вважає, що  касаційна  скарга  ОСОБА_1  задоволенню  не  підлягає,
оскільки судові  рішення  суду  першої  та  апеляційної  інстанції
постановлені з додержанням норм  матеріального  та  процесуального
права, правова оцінка обставинам у справі  дана  вірно,  а  доводи
касаційної скарги є  необгрунтованими  і  не  дають  підстав,  які
передбачені  статтями  225   -   229   Кодексу   адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
         для зміни чи  скасування  судового
рішення.
     Статтею  19   Закону   України   "Про   звернення   громадян"
( 393/96-ВР ) (393/96-ВР)
          передбачено  обов'язки  органів  державної   влади,
місцевого  самоврядування,   підприємств,   установ,   організацій
незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів  масової
інформації, їх керівників та інших посадових  осіб  щодо  розгляду
заяв чи скарг.
     Відповідно  до  статті  20  вищенаведеного  Закону  звернення
розглядаються і вирішуються у термін не більше одного  місяця  від
дня  їх  надходження,  а  ті,  які   не   потребують   додаткового
вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів  від  дня
їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні
питання неможливо,  керівник  відповідного  органу,  підприємства,
установи, організації або його заступник  встановлюють  необхідний
термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка  подала
звернення. При цьому загальний термін вирішення питань,  порушених
у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
     Отже суди першої  та  апеляційної  інстанції  дійшли  вірного
висновку, що оскільки скарга  ОСОБА_1  стосується  не  злочину,  а
порушення  процесуальних  прав  скаржниці   працівниками   органів
внутрішніх   справ,   то   термін    передбачений    статтею    97
Кримінально-процесуального  кодексу  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          на   її
скаргу не розповсюджується. А оскільки відповідь на скаргу ОСОБА_1
від 02.09.2004р., яка була зареєстрована 06.09.2004р., було надано
органами внутрішніх справ 20.09.2004р. відповідно до вимог  Закону
України "Про звернення громадян" ( 393/96-ВР ) (393/96-ВР)
        , то скарга, з  якою
ОСОБА_1   звернулася   до    суду    правомірно    була    визнана
необгрунтованою.
     Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу  адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
         суд касаційної інстанції перевіряє
правильність застосування судами першої та  апеляційної  інстанцій
норм  матеріального  та  процесуального  права,  правової   оцінки
обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати  та
визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в  судовому
рішенні, та вирішувати питання про достовірність  того  чи  іншого
доказу.
     Керуючись ст.ст. 212, 215, 220-1. 223, 224, 230, 231  Кодексу
адміністративного   судочинства   України   ( 2747-15 ) (2747-15)
        ,   колегія
суддів -
 
                            ухвалила:
     Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а  рішення
Луцького  міськрайонного   суду   від   04.11.2004р.   та   ухвалу
апеляційного суду Волинської області від 23.02.2005р. по справі за
скаргою   ОСОБА_1   на   незаконні   дії   начальника   управління
Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області  -  без
змін.
     Ухвала оскарженню не підлягає.
     Головуючий  В.I. Співак
     Судді  С.В. Білуга
     М.I. Гурін
     А.Ф. Загородній
     М.М. Заїка
     Згідно з оригіналом  Суддя  С.В. Білуга