К-1488/06 Про визнання неправомірними дій посадових осіб УМВС України щодо розслідування нещасного випадку - Текст документа

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою УМВС України в Донецькій області на рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 14 лютого 2005 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 25 квітня 2005 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на неправомірні дії посадових осіб УМВС України в Донецькій області щодо розслідування нещасного випадку, -

встановила:

В лютому 2004 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеною скаргою, в якій вказував, що 25.03.1995 р. під час виконання трудових обов'язків внаслідок дорожньо-транспортної пригоди він зазнав тілесних ушкоджень. 04.12.2003 р. військово-лікарською комісією УМВС України в Донецькій області був визнаний непридатним до військової служби зі зняттям з військового обліку. За висновком МСЕК від 11.12.2003 р. йому було призначено III групу інвалідності безстроково та визначена втрата професійної працездатності у розмірі 60%, а з 29.12.2003 р. його звільнено з органів внутрішніх справ за станом здоров'я.

Проте, за наслідками проведеного службового розслідування суб'єктом оскарження були прийняті рішення від 30.04.1995 р. та від 02.01.2004 р., якими встановлено факт отримання заявником тілесних ушкоджень не при виконанні службових обов'язків.

Посилаючись на невідповідність даних висновків дійсним обставинам справи, ОСОБА_1 просив суд визнати їх незаконними, змінивши формулювання обставин за яких сталася подія ДТП, вказавши на їх зв'язок із виконанням службових обов'язків.

Рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 14 лютого 2005 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 25 квітня 2005 року, скаргу ОСОБА_1 було задоволено повністю. Визнано неправомірними дії посадових осіб УМВС України в Донецькій області та зобов'язано начальника УМВС України в Донецькій області внести зміни до висновку службового розслідування від 30.04.1995 р. та від 02.01.2004 р. по факту отримання ОСОБА_1 тілесних ушкоджень внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 25.03.1995 р., вказавши, що нещасний випадок з ОСОБА_1 стався при виконанні службових обов'язків.

Не погоджуючись із постановленими по справі судовими рішеннями, УМВС України в Донецькій області звернулося до Верховного Суду України з касаційною скаргою в порядку визначеному ЦПК України 1963 (1501-06) року, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права та неповне з'ясування судами обставин справи, просило вказані судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Листом Верховного Суду України від 07.11.2005 р. на підставі п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) зазначену касаційну скаргу зі справою було передано до Вищого адміністративного суду України для вирішення в порядку касаційного провадження.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно з ч. 3 ст. 211 КАС України (2747-15) , підставами касаційного оскарження судового рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Так, судом першої інстанції було встановлено, що станом на 25.03.1995 року ОСОБА_2 працював IНФОРМАЦIЯ_1.

25.03.1995 р. повертаючись на власному автомобілі із прокуратури Донецької області, куди він з відома керівництва виїжджав для вирішення питання про продовження строків слідства та тримання під вартою обвинувачених, заявник потрапив у дорожньо-транспортну пригоду внаслідок якої отримав тяжку черепно-мозкову травму, забиття головного мозку, втиснений перелом тім'яної кістки з пораненням сагітального синуса, забиття плечового суглобу.

В постанові про відмову в порушенні кримінальної справи від 12.04.1995 р., винесеній заступником прокурора Новоазовського району Донецької області (а.с. 74-75), зроблено висновок про відсутність вини позивача в ДТП та вказується, що ДТП сталося внаслідок тварини, яка раптово вискочила на проїжджу частину по ходу руху автомобіля.

Разом з тим, по факту вказаного ДТП суб'єктом оскарження було здійснено власне службове розслідування, за матеріалами якого 30.04.1995 р. було зроблено висновок про наявність вини в діях потерпілого, оскільки той порушив п.19.3 Правил дорожнього руху, яким визначено, що у разі погіршення видимості у напрямку руху, викликаного світлом фар зустрічних транспортних засобів, водій повинен зменшити швидкість до такої, яка б не перевищувала безпечної за умовами фактичної видимості дороги в напрямку руху, а у разі засліплення - увімкнути аварійну світлову сигналізацію і, не змінюючи смуги руху, зупинитися.

В підтвердження зроблених висновків суб'єктом оскарження була долучена копія постанови заступника прокурора Новоазовського району Донецької області про відмову в порушенні кримінальної справи від 12.04.1995 р. (а.с. 42) в якій були відсутні висновки про наявність чи відсутність вини водія.

З метою усунення протиріч у наданих сторонами документах судом було проведено допит заступника прокурора Новоазовського району Донецької області в ході якого з'ясувалося, що в копії постанови, наданій суду суб'єктом оскарження (а.с. 42), містяться висновки, які не відповідають уже встановленим обставинам, а тому суд обгрунтовано вказавши про неприйнятність даного документу, визнав такими, що не відповідають дійсності висновки викладені у матеріалах службового розслідування від 30.04.1995 р. та від 02.01.2004 р. у зв'язку з відсутністю вини заявника в ДТП, що сталося.

Доводи касаційної скарги про наявність причинного зв'язку між діями постраждалого та, як наслідку - транспортної пригоди, не підтверджуються матеріалами справи, а тому суд вірно кваліфікувавши нещасний випадок згідно п. 3.9 наказу МВС України №1346 (z0083-03) від 27.12.2004 "Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України", визнав його таким, що стався при виконанні ОСОБА_1 службових обов'язків та задовольнив скаргу.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права та відсутні передбачені ст. 227 КАС України (2747-15) підстави для їх обов'язкового скасування.

Відповідно до ч.3 ст. 220-1 КАС України (2747-15) , суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

Касаційну скаргу УМВС України в Донецькій області - залишити без задоволення, а рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 14 лютого 2005 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 25 квітня 2005 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 237 КАС України (2747-15) .