ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 лютого 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
головуючого Цуркана М.I.
судді-доповідача Гуріна М.I.
суддів Амєліна С.Є.
Кобилянського М.Г.
Юрченка В.В.
секретар судового засідання Міненко I.М.
за участю позивача ОСОБА_1, представників управління пожежної
безпеки та аварійно-рятувальних робіт Міністерства з питань
надзвичайних ситуацій в Сумській області Малікової В.I.. Миліша
О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
ОСОБА_1 на рішення Зарічного районного суду міста Суми від
03.11.2003 року, додаткове рішення Зарічного районного суду міста
Суми від 21.06.2004 року та ухвалу апеляційного суду Сумської
області від 20.09.2004 року у справі за скаргою ОСОБА_1 про
оскарження дій управління Міністерства внутрішніх справ України в
Сумській області, управління пожежної безпеки та
аварійно-рятувальних робіт Міністерства з питань надзвичайних
ситуацій в Сумській області, за участю третьої особи ОСОБА_2,
ОСОБА_3 щодо зміни дати та причини звільнення, стягнення грошових
сум, відшкодування моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И Л А :
У листопаді 1998 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою
про оскарження дій управління Міністерства внутрішніх справ
України в Сумській області, управління пожежної безпеки та
аварійно-рятувальних робіт Міністерства з питань надзвичайних
ситуацій в Сумській області, за участю третьої особи ОСОБА_2,
ОСОБА_3 щодо зміни дати та причини звільнення, стягнення грошових
сум, відшкодування моральної шкоди. Крім того, заявник просив
визнати незаконними накази про його звільнення з посади
IНФОРМАЦIЯ_1 Сумського району НОМЕР_1, НОМЕР_2 та стягнути
моральну шкоду з управління Міністерства внутрішніх справ України
в Сумській області в сумі 1 850 грн., з управління пожежної
безпеки та аварійно-рятувальних робіт Міністерства з питань
надзвичайних ситуацій в Сумській області - 1 850 грн.
Справа розглядалась неодноразово. Рішенням Зарічного
районного суду міста Суми від 30.06.2000 року, ухвалою судової
колегії в цивільних справах Сумського обласного суду від
09.08.2000 року - звільнення ОСОБА_1 зі служби визнано законним, в
поновленні на роботі відмовлено. Рішення судів набрали чинності.
Постановою Президії Сумського обласного суду від 05.01.2001
року рішення Зарічного районного суду міста Суми від 30.06.2000
року та ухвала судової колегії в цивільних справах Сумського
обласного суду від 09.08.2000 року у справі за скаргою ОСОБА_1 про
оскарження дій управління Міністерства внутрішніх справ України в
Сумській області, управління пожежної безпеки та
аварійно-рятувальних робіт Міністерства з питань надзвичайних
ситуацій в Сумській області в частині відмови у задоволенні
грошових вимог ОСОБА_1 скасовані, а справа направлена на новий
судовий розгляд.
Рішенням Зарічного районного суду міста Суми від 03.11.2003
року скарга задоволена частково. Стягнуто з управління
Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області на
користь позивача 18, 24 грн. недоплати компенсації за продовольчий
пайок. В іншій частині відмовлено.
Додатковим рішенням Зарічного районного суду міста Суми від
21.06.2004 року зобов'язано управління пожежної безпеки та
аварійно-рятувальних робіт Міністерства з питань надзвичайних
ситуацій в Сумській області внести відповідні зміни до трудової
книжки заявника і видати дублікат трудової книжки при наданні ним
оригіналу трудової книжки. У іншій частині заяви про постановлення
додаткового рішення відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду Сумської області від 20.09.2004
року зазначені рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Рішення суду першої та апеляційної інстанції мотивовані тим,
що ОСОБА_1 наказом від 16.12.1996 року № 122 встановлено посадовий
оклад в сумі 93 грн., який в подальшому змінювався. Грошове
утримання на момент звільнення складало: посадовий оклад - 93
грн., за звання - 68 грн., вислуга років - 48, 30 грн., а всього
209, 30 грн. Вислуга років і трудовий стаж ОСОБА_1 обчислені
згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року №
393 ( 393-92-п ) (393-92-п)
.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, ОСОБА_1
звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення в
частині відмови в задоволенні скарги, а справу направити на новий
розгляд, посилаючись на порушення судовими інстанціями норм
процесуального права та неправильне застосування норм
матеріального права, а саме посилається на те, що він неодноразово
просив провести з ним розрахунок і правильно визначити вислугу
років, яка була занижена, змінити дату звільнення та формулювання
причини звільнення, встановити йому, як інваліду, мінімальну
вислугу років, встановити законну пенсію та розрахуватися з ним.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши
доводи касаційної скарги, перевіривши застосування судом норм
матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у
справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів Вищого
адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга
підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи ОСОБА_1 в задоволенні його вимог суди не
обгрунтували у рішеннях на підставі яких нормативних актів чи
законів скарга ОСОБА_1 є необгрунтованою. Рішення судів
немотивовані, оскільки в них відсутні конкретні докази і
розрахунки, які б вказували на обгрунтованість розрахунків з
заявником, які були проведені фінансово-економічним відділом УМВС
України в Сумській області по факту недоплат грошових сум заявнику
та висновків про те, що пенсія йому призначена вірно. Як
вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 мав отримувати грошове
забезпечення в сумі 302, 21 грн., а йому виплачували 209, 30 грн.
Суди не навели в своїх рішеннях доказів про те, що така виплата
грошового утримання відповідає вимогам наказу від 18.12.1996 року
№ 123, який було видано на підставі наказу МВС України від
31.10.1996 року № 750.
Оскільки відповідно до статті 220 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
межами перегляду судом касаційної
інстанції є перевірка правильності застосування судами першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права,
правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази,
встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були
встановлені в судовому засіданні, та вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, судові рішення підлягають
скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду
першої інстанції.
Керуючись статтями 220, 221, 223, 230 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Зарічного районного суду міста Суми від 03.11.2003
року, додаткове рішення Зарічного районного суду міста Суми від
21.06.2004 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від
20.09.2004 року у справі за скаргою ОСОБА_1 про оскарження дій
управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській
області, управління пожежної безпеки та аварійно-рятувальних робіт
Міністерства з питань надзвичайних ситуацій в Сумській області, за
участю третьої особи ОСОБА_2, ОСОБА_3 щодо стягнення грошових сум
скасувати.
Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої
інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий
(підпис)
М.I. Цуркан
Судді
(підпис)
С.Є. Амєлін
(підпис)
М.I. Гурін
(підпис)
М.Г. Кобилянський
(підпис)
В.В. Юрченко
З оригіналом згідно
Суддя М.I. Гурін