Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий       Нечитайло О.М.

Судді  Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Степашко О.I.

Федоров М.О.

при секретарі судового засідання    Сорокіній Л.В.

за участю представників:

позивача:    не з'явився

відповідача:   не з'явився

розглянувши касаційну скаргу  ОСОБА_1

на ухвалу   Апеляційного суду Дніпропетровської області

від  24.01.2006р.

за позовом  ОСОБА_1,

Малого приватного науково-виробничого

підприємства "IРА"

до   Державної податкової інспекції у

Красногвардійському районі м. Дніпропетровська

про  зобов'язання вчинити дії та відшкодування

моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24.01.2006р. у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 04.07.2002р. у справі за скаргою ОСОБА_1, Малого приватного науково-виробничого підприємства "Iра" до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська відмовлено.

Вказана ухвала суду мотивована тим, що ті обставини на які посилається скаржник, не є нововиявленими у розумінні п. 1 ч.2 ст. 245 КАС України (2747-15) .

Крім того, судом апеляційної інстанції зазначено, що доводи ОСОБА_1 про те, що у судових повідомленнях від 26.10.2005р. про призначення судових слухань у справах №№ 22-4284 та 22-55932 йому було запропоновано надати суду установчі документи МПНВП "Iра", які були вилучені відповідачем, і саме їх незаконне утримання було предметом судового розгляду у цивільній справі, не можуть бути визнані належними підставами для скасування рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 04.07.2002р. за нововиявленими обставинами.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням суду апеляційної інстанції, позивач оскаржив його у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

За змістом поданої касаційної скарги вбачається, що скаржник посилається на незаконість ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24.01.2006р., з підстав порушення вказаною судовою інстанцією норм матеріального та процесуального права та неповного з'ясування фактичних обставин справи.

11.04.2007р. до канцелярії Вищого адміністративного суду України надійшла заява від Малого приватного науково-виробничого підприємства "Iра" про приєднання до касаційної скарги, у якій останнє, керуючись ст. 217 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) приєднується до касаційної скарги громадянина ОСОБА_1, та просить скасувати ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 24.01.2006р.

Заперечень на касаційну скаргу не надійшло.

Представники сторін у судове засідання суду касаційної інстанції не з'явились, своїм процесуальним правом, що передбачене ст.49 КАС України (2747-15) не скористались, про причини не явки суду не зазначили, незважаючи на те, що про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Відповідно до частини 1 ст. 220 КАС України (2747-15) , суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, позивач, в якості підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, наводить наступні обставини: рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 04.07.2002 року закрито провадження у справі (2-253/01) за його скаргою на незаконне утримання ДПI Красногвардійського району документації, вилученої у МПНВП "Iра" в зв'язку з непідвідомчістю спору, за мотивами відсутності порушень прав громадянина утриманням документації, що належала юридичній особі.. У судових повідомленнях того ж суду від 26.10.2005 року про призначення судових слухань у справах № 22-4284 і № 22-55932 йому було запропоновано надати суду установчі документи МПНВП "Iра", яки були вилучені відповідачем, і саме їх незаконне утримання було предметом судового розгляду у цивільній справі. ОСОБА_1 вказав, що можливість і право розпорядження уставними документами МПНВП "Iра" преюдиціально презюмується апеляційним судом, але такої можливості він не має внаслідок незаконних дій відповідача. Також ОСОБА_1 вказав, що факт презюмування судом його права розпоряджатися документами юридичної особи знаходиться у кричущому протиріччі з висновками того ж суду про відсутність порушення прав ОСОБА_1 при утриманні тих самих документів іншою особою, оскільки вказаний факт не був відомий заявникові та суду на час постановлення рішення від 04.07.2002р.

Відповідно до ст.245 КАС України (2747-15) , підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Отже за змістом вищенаведеної норми до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких грунтуються вимоги та заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору. Необхідними ознаками нововиявлених обставинє, по-перше, їх наявність на час розгляду справи, а по-друге те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.

Нововиявлені обставини за своює юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення.

Враховуючи наведене, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про те, що наведені скаржником підстави для перегляду рішення за нововиявленими обставинами, не є нововиявленими обставинами в розумінні ст. 245 КАС України (2747-15) , оскільки вони не є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти на яких грунтується судове рішення, при цьому інших фактичних обставин, які б стосувалися даного спору та мали істотне значення для його вирішення, скаржником до суду не надано.

З вищевикладених підстав, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про відсутність порушень норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного судового рішення, з огляду на що підстав для його скасування не вбачається .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24.01.2006р. - залишити без задоволення

2. Ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24.01.2006р. - залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з момент у проголошення та не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .