ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
01010, м. Київ, вул. Московська, 8
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
"14" лютого 2007р. Вищий адміністративний суд України у
складі колегії суддів:
головуючого Конюшка К.В.
суддів: Нечитайла О.М.
Пилипчук Н.Г.
Степашка О.I.
Федорова М.О.
при секретарі: Iльченко О.М.
за участю представників:
позивача: Орищенко О.М.
відповідача-1: неявка
від відповідача-2: Бінько I.I.
від відповідача-3: неявка
від Генеральної прокуратури України: Білик Л.С.
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою
відповідальністю "Баланс" на рішення Господарського суду м. Києва
від 31.08.2005р. та ухвалу Київського апеляційного господарського
суду від 21.09.2005р.
у справі № 3/510
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Племінний
завод "Бортничі"
до 1. Бориспільської районної державної адміністрації
Київської області
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Баланс"
3.Державного комітету України по земельним ресурсам
за участю Генеральної прокуратури України
про визнання недійсним договору оренди та висновку державної
землевпорядної експертизи, -
В С Т А Н О В И В :
В серпні 2005 року Відкрите акціонерне товариство "Племінний
завод "Бортничі" звернулось до Господарського суду м. Києва з
позовом до 1) Бориспільської районної державної адміністрації
Київської області, 2) Товариства з обмеженою відповідальністю
"Баланс", 3) Державного комітету України по земельним ресурсам з
позовом про визнання недійсним договору оренди від 17.11.2004р.,
укладеного між Бориспільською районною державною адміністрацією
Київської області та Товариством з обмеженою відповідальністю
"Баланс" та визнання недійсним висновку державної землевпорядної
експертизи від 16.11.2004р. № 4310.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 31.08.2005р. позов
задоволено частково. Визнано недійсним договір оренди від
17.11.2004р., укладений між Бориспільською районною державною
адміністрацією Київської області та Товариством з обмеженою
відповідальністю "Баланс" (запис про реєстрацію договору в
Державному реєстрі земель № 10 від 19.11.2004р.). В позові в
частині визнання недійсним висновку державної землевпорядної
експертизи від 16.11.2004р. № 4310 відмовлено повністю.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від
21.09.2005р. апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства
"Племінний завод "Бортничі" залишено без задоволення, рішення
Господарського суду м. Києва по справі № 3/510 від 31.08.2005р. -
без змін.
Не погоджуючись зі вказаними судовими рішеннями, Товариства з
обмеженою відповідальністю "Баланс" оскаржило їх до Вищого
господарського суду України в установленому порядку.
Листом від 21.12.2005р. № 02-24.2/208 Виший господарський суд
України з посиланням на ст.210 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
надіслав матеріали касаційної
скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Баланс" до Вищого
адміністративного суду України.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому
засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи,
колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає розгляду в
порядку адміністративного судочинства з таких підстав.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
справа
адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) -
переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий
спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади,
орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа
або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на
основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих
повноважень.
Поняття "суб'єкт владних повноважень" визначено у статті 3
Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
- це
орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхні
посадові чи службові особи, інший суб'єкт при здійсненні ними
владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому
числі на виконання делегованих повноважень.
Отже, необхідною та єдиною ознакою суб'єкта владних
повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських
функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватися суб'єктом саме
у тих правовідносинах, у яких виник спір.
У випадках, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної
влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова
особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказаних владних
управлінських функцій (щодо іншого суб'єкта, який є учасником
спору), то такий суб'єкт не знаходиться "при здійсненні
управлінських функцій", та не має встановлених нормами Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
необхідних ознак
суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
компетенція адміністративних судів
поширюється на спори між суб'єктами владних повноважень з приводу
реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі
делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу
укладання та виконання адміністративних договорів.
Стаття 3 Кодексу адміністративного судочинства України
( 2747-15 ) (2747-15)
визначає адміністративний договір - як дво або
багатосторонню угоду, зміст якої складають права та обов'язки
сторін, що випливають із владних управлінських функцій суб'єкта
владних повноважень, який є однією із сторін угоди.
Якщо ж суб'єкти (в тому числі орган державної влади, органи
місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи), хоча б
і на реалізацію своїх повноважень, вільно укладають договір
відповідно до норм Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, під час
укладання такого договору його сторони вільно домовляються про
зміст та обсяг прав і обов'язків за договором, можуть відмовитись
від його укладання, то такий договір може бути цивільним
(господарським), але не адміністративним, оскільки в змісті цього
договору відсутні відносини влади і підпорядкування, що є
обов'язковими для адміністративного договору, а кожний суб'єкт
такого договору виступає як рівний один до одного.
Як встановлено, спірні правовідносини між сторонами виникли у
зв'язку з укладенням Бориспільською районною державною
адміністрацією Київської області та Товариством з обмеженою
відповідальністю "Баланс" договору оренди земельної ділянки, яка,
за посиланням позивача, належить Відкритому акціонерному
товариству "Бортничі" на праві постійного користування.
Тобто, предмет спору в даній справі безпосередньо пов'язаний
з реалізацією права користування земельною ділянкою, а саме - з
відновленням порушеного зі сторони третіх осіб права, які як і
позивач використовують відповідну земельну ділянку.
Отже, в даному випадку між сторонами існує спір про право,
що, в свою чергу, виключає її розгляд в порядку адміністративного
судочинства.
При цьому, суд касаційної інстанції вважає, що спірний
договір оренди від 17.11.2004р. не підпадає під ознаки
адміністративного договору, оскільки він не грунтується на
відносинах влади і підпорядкування. Адже його укладено вільно і
кожна сторона цього договору виступає як рівна одна одній.
Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що
матеріально-правовою підставою для визнання спірного договору
недійсним позивач визначив його не відповідність вимогам ст.ст.
203, 215 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
В ухвалених судами попередніх інстанцій рішеннях також
аналізується відповідність договору оренди від 17.11.2004р. як
правочину нормам Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
Відповідно до ст.1 Цивільного кодексу України цивільним
законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини
(цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному
волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
До майнових відносин, заснованих на адміністративному або
іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а
також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не
застосовується, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, враховуючи викладені обставини, а також те, що
підстави даного позову випливають зі спірних правовідносин, що
мають цивільно-правовий характер, і цей спір не пов'язаний
безпосередньо із здійсненням владних (управлінських) повноважень,
дана справа підлягає розгляду в порядку господарського
судочинства.
При цьому, як свідчать в переважній більшості матеріали
справи, в тому числі й протокол судового засідання від
21.09.2005р.(а.с. - 101, 102), розгляд даної справи здійснювався
за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Згідно зі ст.108 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд України переглядає
за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого
господарського суду та постанови апеляційного господарського
суду.
Відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд закриває
провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в
порядку адміністративного судочинства.
З урахуванням викладеного, касаційне провадження у справі №
3/510 підлягає закриттю, а касаційна скарга та матеріали справи -
поверненню до Вищого господарського суду України для розгляду по
суті.
Керуючись ст.ст.157, 230 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд
У Х В А Л И В :
Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою
Товариства з обмеженою відповідальністю "Баланс" на рішення
Господарського суду м. Києва від 31.08.2005р. та ухвалу Київського
апеляційного господарського суду від 21.09.2005р.
Касаційну скаргу зі справою повернути Вищому господарському
суду України.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та у порядку,
визначеними ст.ст. 237 - 239 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий
(підпис)
Конюшко К.В.
Судді
(підпис)
Нечитайло О.М.
(підпис)
Пилипчук Н.Г.
(підпис)
Степашко О.I.
(підпис)
Федоров М.О.
З оригіналом згідно
Суддя Вищого адміністративного
суду України К.В. Конюшко